Розділ «ЧАСТИНА I»

– Чому? Вона заборонена?

– Я не чув, щоби вона заборонялася, – сказав скрипаль. – Як взагалі можна заборонити музику? Є речі страшніші – вона просто не потрібна.

– Не потрібна? – здивувався Габр.

– Люди не розуміють її. Я граю тут іноді, поки електронщики відпочивають. Для самого себе, дуже рідко.

– Ця музика кудись кличе, – голосно сказав Габр. – Вона розриває серце.

– Звідки у вас такі слова? – здивувся і собі скрипаль.

– Не знаю. Я просто кажу те, що відчуваю. Коли я слухав її, мені здалося… Я не знаю, як це назвати. Подібне я пережив, коли…

– Що ж ви замовкли?

Тоді Габр запитав:

– Ви чули щось про «далекий простір»?

– Ні, – зізнався скрипаль. – Я так давно вчився, все призабув. «Далекий простір»? Ні, не пам’ятаю…

– А що дає вам ця музика? – запитав, затамувавши подих, Габр.

– Багато чого. Без неї я б не зміг жити.

Вони помовчали.

– Скажіть, – Габр наблизився до скрипаля, – що б ви робили, якби вас змусили відмовитися від неї?

– Від музики? – здивувався скрипаль. – Як від неї можна відмовитися? Навіть якщо затулити вуха, вона все одно буде звучати всередині.

– Річ у тому, що… – мовив Габр і затнувся.

– Так, так. Я слухаю…

– Ні, вибачте, – він підвівся. – Дякую вам. Я піду, мабуть.

І він, знайшовши суху долоню з довгими пальцями, потиснув її.