Розділ «Туди . Муза на одну книжку»

Вони стояли серед натовпу й просто дивилися одне на одного. Двоє божевільних і закоханих, два яскравих сонця. Їм так хотілося стати вільними, щоб виросли крила, щоб відчути велич польоту.

− Ти хочеш літати? − мовив Ігор.

Ірина влетіла у квартиру. Жива і яскрава, така, якою її ще ніколи не бачили батьки. А вони вже переживали, шкодували за свої слова, кинуті в гніві, бо збагнули, що це могло завдати болю їхній дитині, яку так любили, яку вважали найкращою, найталановитішою, найдобрішою, і якби її не стало, то не стало б і їх. Помітивши доньчин настрій, батьки здивувалися й зраділи. Тато вже почав просити пробачення:

− Доню, вибач мені, я погарячкував…

Дівчина знала й розуміла, вона почувалася щасливою.

− Я все розумію. І люблю вас.

− І ми тебе дуже любимо, ти нам пробач, − мовила вже мама.

Ірина літала на крилах, цілувала батьків. Просто не знала меж своєму щастю.

− Доню, ти кудись ідеш? − запитала мама, коли Ірина почала похапцем збиратися.

− Так, мамо. Я йду назустріч щастю.

− Ти що, закохалася?

− Мамо, я завжди кохала, просто не знала цього. А сьогодні ми будемо літати!

− Що? − тато вже захвилювався. − Що ти надумала?

− Та не хвилюйтесь. Сьогодні ж свято. Хіба ви не знали? Ми сьогодні споглядатимемо всі принади польоту, а колись зробимо це разом, я і мій коханий.

− Де ж це ви їх споглядатимете? У зоопарку?

− Та ні. Сьогодні ж у Скнилові свято, авіашоу. Ну, все. Бувайте! На мене чекають.

Мама з татом здивовано перезирнулися. Та все-таки вони раділи, бо в їхньої дитини тепер з’явився сенс життя − кохання. І лише для годиться тато промовив:

− Не будь довго, і дивися − обережно там.

− Авжеж, − з порогу кинула дівчина. − Тепер усе буде добре. Я це знаю.

Львів не хотів прокидатися. Його душили сльози й біль через втрачених нещасних любих своїх дітей, які плакали й ридали, а декотрі з них уже замовкли навіки. А в одній із переповнених львівських лікарень лежав хлопець. Він був без ноги й заледве дихав. Він іще не знав, що скоро помре, а приходячи до тями, розпитував за якусь дівчину. А дівчини вже не було…