Розділ «Туди . Муза на одну книжку»

− Чому ти вирішила, що мертва?

− Бо я бачила, − через силу, ковтаючи схлипи, казала новенька, − бачила себе на дорозі. Мене збила машина.

− А що ти бачила потім?

− Не пам’ятаю. Сніг… Так, сніг. Потім з’явилися ви, ми вступили в дзеркало, потім зала, потім…

− Так, це я вже знаю. Отже, після аварії ти більше нічого не пам’ятаєш?

− Там? Ні.

− Що ж. Слухай. Як ти думаєш, де ти зараз?

− Ну, як би це назвати… На тому світі.

− На якому?

− На тому, куди йдуть після смерті. Так кажуть люди − «той світ».

− А, так-так. Душа відділяється від тіла і вирушає в пекло чи в рай. Такого навчають релігії.

− А хіба не так?

− Якщо так, то, на твою думку, де ти зараз: у пеклі чи в раю?

− Навіть не знаю. Це місце за описами не схоже ні нате, ні на те. Може, це чистилище?

− Не схоже на чиї описи? Хтось, хто бачив рай чи пекло, повертався звідти?

− Не повертався, але так кажуть Біблія, Коран…

− А як смерть трактують в індуїзмі, у буддизмі?

− Там узагалі все інакше. Є поняття безсмертя душі, сансара, нірвана…

Дівчина замовкла. Нарешті вона почала розуміти, до чого веде чоловік.

− То на боці якої релігії правда? Ти християнка, тому думаєш, що після смерті тіла підеш у рай чи в пекло, а кришнаїт думає, що його душа реінкарнується в іншу людину чи тварину залежно від того, яке життя він прожив. То куди ж ми йдемо насправді після втрати тіла? Де ти?