Оголений нерв: роман

— Поїхали звідси, — Льончик взяв друга за лікоть.

— Так, — кивнув Геннадій, нездатний відірвати погляд від Змія.

— До-по-мо… — прохрипів чоловік.

— Пішли! — Льоня шарпнув Гену за руку.

— Боляче, — вирвалося з хрипом у пораненого. Він з останніх сил підвів тремтячу руку, простяг її до Гени. — Луган-ді… — зірвалося з його вуст ледь чутне.

— Він сказав «Лугандія»! — нервово прошепотів Гена. — Ти чув?

— Тобі здалося, — відрубав Льоня. — Нам потрібно звідси вшиватися.

Гена підійшов до людини, яка стікала кров’ю, нахилився й одним різким рухом зірвав з неї маску. Їх погляди зустрілися, і Геннадій скам’янів.

— Яшка?!

У таких знайомих очах Якова вже не було ні осуду, ні здивування — життя його покидало, і тіло мучилося від нестерпного болю. Яків захрипів сильніше, закашлявся, у куточках рота з’явилася кривава піна і потекла по скривавленому обличчю. Геннадій завмер на місці, коли тіло колишнього друга здригнулося в останній конвульсії і голова відкинулася набік.

— Я його вбив, — приречено промовив Геннадій.

— Нам треба їхати, — повторив Льоня, — сідай у машину. Він уже помер.

Геннадій мовчки рушив за Льонею, сів на пасажирське місце, і машина рушила.

— Він ворог, ти сам це сказав, — Льоня поглянув на друга, який досі був у прострації. — Не думай про нього як про друга, бо він узяв зброю, щоб убивати захисників. Яшка сам обрав собі таку долю. Якби не ти, хтось інший все одно б його вбив. Я не встиг тобі розповісти, що Змія боялися всі дівчата. Марійка нещодавно розповіла, що він зґвалтував одну дівчину з їхнього села і ще одну із сусіднього. Тому він ховав від людей своє нікчемне обличчя. Гадаю, що не одна врятована дівчина буде вдячна за смерть Змія.

— Я вбив не просто людину, а друга дитинства, — тихо промовив Геннадій.

— Ти вбив негідника. Забудь і не думай про це.

— Ти мав рацію, коли казав, що вбити легше, ніж жити з тим тягарем.

— Генику, досить нити! Візьми себе в руки! — наказав Льоня.

— Як могло статися, що пістолет вистрілив? Він мав стояти на запобіжнику.

— Вимкнення запобіжника у пістолеті Макарова могло відбутися за допомогою великого пальця руки, — охоче пояснив Льоня. — Він тримав зброю, і один порух пальця призвів до пострілу. Це ж добре, що пістолет був направлений не в тебе. Могло бути інакше. Везунчик ти! — усміхнувся Льоня, щоб розрадити і підбадьорити друга. — Хочеш, розповім тобі трохи про ПМ