Розділ «Книга друга»

– Можу! – шепоче.

Мороз повертає сили, Тимко біжить. В улоговину котиться, як груша. Рот забитий снігом, у носі сніг, у вухах сніг. Тимко підіймається на ноги і бачить перед собою всіх розвідників. Вони тривожно метушаться: в'яжуть того самого німця, з яким борюкався Тимко. Абдулаєв суворий і стривожений.

– Ошень харош, харош! Пошли, ребята, – підганяє він розвідників. Вони стають на лижі і прудко тягнуть німця по снігу.

Абдулаєв підходить до Тимка. Тепер усе добре, «язика» потягли, до світанку далеко, мимо батарей проскочать. В селі стрілянина і тривога, одна за одною злітають ракети. Голубі виблиски біжать по снігах.

– Завыли, шакалы, – киває Абдулаєв у той бік, звідки чується стрілянина, і сміється. – Тебе шапка спасал. Он тебя гранатой башка бил. Ты хароший человек, у тебя башка крепкий.

– Як же воно вийшло? – питає Тимко.

– Потом, – сміється Абдулаєв і пришвидшує крок. – Наши уже далеко отошли, шире шаг. Доганять нада.

У повітрі наростаючий свист снаряда.

– Ложись, – шепче Абдулаєв, і вони з Тимком падають у сніг. Їх обдає гарячими газами. Вгорі фуркотять уламки, один із них падає зовсім близько, і чути, як він шипить у снігу, вичахаючи.

– Наши стрелял, фрицов батареи искал, – пояснює Абдулаєв, вони знову біжать до лісу, який уже недалеко.

Під самим лісом їх наздогнало кілька мін: дві вибухнули далеко позаду, третя шарахнула в лісі. Вибух був гучний і тріскучий.

– Это фриц. Из Торопы бросал, – і Абдулаєв вилаявся по-своєму.

Потім, коли вони зайшли поміж дерев, він сказав:

– Ты хароший человек, смелый, а фрица не можешь брать. Нада его бить по башка, а не говорить «руки вверх». Я слышал вашу возню, прибегал, помог. Нада голову бить и тихо, спокойно. Понял?

Тимко кивнув головою і міцно зав’язав шворочки від шапки, щоб не так густо ішла кров.

Коли увійшли в розташування батальйону, досвідчений Абдулаєв відчув, що тут щось трапилося. Вартовий, незважаючи на те, що вони назвали пароль, не пропускав їх і весь час прислухався до вибухів.

– Почему не пускаешь? Пароль сказал, што нада?

– А може, ви німці?

– Какой немцы? Пустая твоя галава, – вилаявся Абдулаєв. Мимо пробігли санітари з носилками. Вартовий, глянувши на них, сказав Абдулаєву:

– Один взвод міною накрило.