Розділ XV

— Ще раз повторюю, ґрафе, це не пропозиція, — заговорила вона, коли Шайна і лорд Кивін посідали. — Я просто ставлю вас до відома, що сьогодні о дванадцятій годині складаю свої повноваження реґента королівства. І тоді, згідно із законом, реґентство переходить до вас. Тут від мене нічого не залежить.

— Чому це не залежить, — заперечив Кивін аб Енгас. — Ви можете призначити нового реґента на власний розсуд. Катерлахські закони це дозволяють.

— А мінеганські ні. Тепер я знову стала відьмою і мушу коритись їм у повній мірі. За великим рахунком, я взагалі не маю права перебувати в цьому кабінеті й віддавати будь-які розпорядження. А тим більше — підписувати такий важливий указ. Отримавши повноваження реґента, ви самі зможете зректися цієї посади й призначити на неї кого забажаєте.

Лорд Кивін похитав головою.

— Ви ж розумієте, пані, що я так не вчиню. У мене, на відміну від вас, немає жодних вагомих підстав для відмови. Принаймні таких, які я міг би озвучити публічно. Але вам скажу, що не хочу навіть приміряти на себе корону, бо потім буде важко з нею розлучатися. Дуже люблю владу, маю таку слабину, тому волію залишатися тим, ким буду до самої смерті — ґрафом Мерхирським. Гаразд якби ще йшлося про тиждень чи два, тоді б я не дуже цим переймався. Але боротьба за престол буде тривалою й виснажливою, лорд Авлайд і лорд Фінвар так просто вам не поступляться. Та й лорд Ріґвар триматиметься до останнього у сподіванні, що лордові Бренанові не вдасться зібрати чотирнадцять голосів. А отже, я пробуду на чолі держави досить довго, щоб звикнути до свого нового становища.

У його останніх словах пролунало завуальоване питання. Шайна обмінялася швидкими поглядами з Ґвен і сказала:

— Це поки неофіційна інформація, але мій брат схиляється до того, щоб пропустити поперед себе лорда Ріґвара.

Кивін аб Енгас пильно подивився на неї:

— То він лише схиляється чи справді вирішив зачекати?

Після секундних вагань Шайна ствердно кивнула:

— Він справді зачекає. Та перш ніж оголосити про це, хоче порадитися з лордами, які вже його підтримали. Їхню реакцію легко передбачити, але ж ви самі розумієте, що було б неввічливо не спитати, як вони до цього ставляться.

— Так, розумію, — промовив Кивін аб Енгас із відчутною полегкістю в голосі. — І радий, що ваш брат прийняв таке мудре і зважене рішення. Свого часу я доклав певних зусиль, щоб переконати батька зробити леді Ґвенет реґентом, однак це зовсім не означає, що мені були до вподоби ваші наміри чимшвидше всадовити лорда Бренана на трон. Просто я бачив, що вас не спинити, а протидія вам лише подовжить період політичної нестабільності в країні. Зате тепер з легким серцем віддам свій голос за ґрафа Ярвійського. За наявних обставин він видається мені найприйнятнішою кандидатурою, і я певен, що більшість членів Ради поділяють цю думку.

— А коли так, — зауважила Ґвен, — то у вас немає причин відмовлятися від посади реґента. Рада Лордів збирається через шість днів, тож ви навіть не встигнете увійти в курс поточних справ, як уже доведеться передавати їх лордові Ріґвару.

Ґраф ствердно, хоч і без найменшого ентузіазму, кивнув:

— Ваша правда, пані. Тоді я знімаю свої заперечення і готовий перебрати на себе ваші обов’язки.

Після цього Кивін аб Енгас лише ненадовго затримався, щоб обговорити з Ґвен деякі процедурні моменти майбутньої передачі повноважень, а потім пішов готуватися до призначеної опівдні церемонії. Коли двері за ним зачинилися, Ґвен задоволено сказала:

— От і все владналось. А я боялася, що доведеться ще довго його вмовляти. Ти вчасно нагодилася з цією звісткою. До речі, Бренан сам так вирішив, чи йому порадила Брігід?

— Ну, власне, порадила я, — відповіла Шайна. — Він узагалі не хотів нічого чути про корону, збирався все кинути й поїхати з Тахріна, але я переконала його, що так не можна робити.

Ґвен ніяково відвела погляд.

— Мені дуже прикро, Шайно, я не хотіла завдавати Бренанові болю. Я люблю його, справді люблю, але не так сильно, як він на те заслуговує. Не так, як сестра Ґрівільд любила принца Ітира аб Вайгана. Вона зреклася Іскри задля коханого чоловіка, а я… Мене жахає сама думка про те, що я могла не дочекатися цього дня, могла втратити шанс знову стати відьмою.