Розділ XIV

Врешті Кейліон відпустила Ейрін, і та бігцем кинулася до свого кабінету, щоб перевірити пошту. А найстарша, в супроводі Івін та Раґвільд, вийшла в коридор, зачинила за собою двері й сказала:

— Ні, вона тут ні до чого.

— Так, справді, — погодилась Івін. — Хоч я була майже певна, що Ейрін таки доклала до цього руку.

— Ти просто хотіла, щоб так було, — несхвально зауважила Раґвільд. — І добре, що твої надії не справдилися. Нам тільки бракувало, щоб це зарозуміле дівчисько здобуло владу над нашими Іскрами.

Біля повороту до головного корпусу їм зустрілася ще одна найстарша сестра, Лорна вер Шерен, яка також отримала звістку від Альси. Кейліон зупинилася поговорити з нею, до їхньої розмови долучилась і Раґвільд, а Івін, попрощавшись, рушила до сходів. Дарма що їй уже минуло сорок, дарма що її вважали однією з трьох найрозумніших відьом у Сестринстві, вона все одно почувалась у товаристві старших та найстарших малою й дурною дівчинкою. Втім, це нітрохи не заважало їй постійно сперечатися з ними — а надто ж, із Аверлін вер Шіван, цією впертою матеріалісткою, яка затято вірила, що всі явища можна пояснити законами натуральної філософії, зокрема, заперечувала надприродну сутність світла й намагалася звести його до надшвидких коливань ґвевричних сил…

У своєму помешканні Івін пройшла до кабінету, щоб написати відповідь Мораґ, і виявила там ще два листи з Тахріна — від Шайни вер Брі та Норін вер Ґвенер. Хоча їх було надіслано без позначки терміновості, вона вирішила заразом відповісти й на них. Краще було негайно, в самому зародку придушити підозри щодо причетності до цієї історії Ейрін, ніж потім боротися з чутками, коли вони вже розійдуться серед сестер і стануть предметом запеклих суперечок.

„Мораґ, мабуть, і далі твердитиме, що це була Ейрін,“ — подумала Івін, поклавши перед собою чистий аркуш паперу і взявши чарівне перо. — „Та на таких, як вона, ніхто не зважатиме. Головне, переконати тих, до кого дослухається решта сестер. І Ейрін зробила дуже важливий крок у цьому напрямку, обвівши круг пальця Кейліон з Раґвільд…“