Розділ XII

Першою заговорила Ґлиніш:

— Леді Ейрін, леді Гелед, — до Фіннели вона не зверталась, оскільки та перебувала на Тір Мінегані не як принцеса, а просто як учениця чаклунської школи, — дозвольте відрекомендувати вам майстра Ісґвида аб Мейндира, художнього керівника та головного драматурґа Блакліахського Королівського Театру.

Чаклун знову вклонився.

— Для мене велика честь, найсвітліші пані.

— Ми також раді зустрітися з вами, майстре, — відповіла Ейрін, як старша з них двох. — Ще при леннірському дворі я чула захоплені відгуки про ваші вистави. — І це була цілковита правда: у Кардуґалі Етне вер Рошін якось дуже розхвалювала їй п’єси Ісґвида аб Мейндира і радила за першої ж нагоди їх подивитися. — З нетерпінням чекаю на вашу сатарнську прем’єру. Тією ж мірою це стосується й моєї двоюрідної сестри, леді Фіннели вер Ріс.

— Моє шанування, леді Фіннело, — чемно привітав її майстер Ісґвид. — Я відразу здогадався, хто ви, через вашу надзвичайну схожість з леді Ейрін. Хоча це досить дивно, бо ж ви є кузинами по батьківській лінії, а дочки зазвичай вдаються в своїх матерів.

— І ми тут не виняток, — сказала Фіннела. — Матір леді Ейрін була двоюрідною сестрою моєї. Таким чином, ми аж двічі кузини.

— Я цього не знав, пані, — вибачливим тоном мовив Ісґвид аб Мейндир. — Це недогляд з мого боку, адже останнім часом у чаклунському середовищі багато говорять про вас і про всю вашу рідню. Ще б пак — ви принцеса, чаклунка й відьомська кузина в одній особі. Наскільки мені відомо, за всю історію ще не траплялося такого поєднання.

— Так, іще не траплялося, — підтвердила Фіннела. — Було кілька відьом, що походили з вищої шляхти, та й зараз у Сестринстві є леді Бронах вер Дилвен. Але досі жодна з них не мала серед близьких родичів чаклунів. Власне, й ваш випадок, майстре Ісґвиде, не зовсім звичайний. Чаклуни займаються наукою, медициною, різними ремеслами, а от про чаклунів-акторів я не чула. Ну, хіба що молодь заробляє на навчання, демонструючи людям різні фокуси, але їх не можна назвати справжніми акторами.

— Я теж не актор, принцесо. На жаль, Великий Див не обдарував мене цим талантом. Мабуть вирішив, що вистачить і двох — письменницького та чаклунського. І перший з них я ціную набагато більше, ніж мій скромний хист до чарів.

Відтак ініціативу перехопила Гелед, яка стала розпитувати Ісґвида аб Мейндира, чи надовго він приїхав і які ще вистави, крім „Бехада Алпайнського“, планує показати мінеганським глядачам. При цьому вона жодним словом не обмовилася про історичну недостовірність майбутньої прем’єри, хоч досі Ейрін не помічала за нею особливої делікатності у спілкуванні з людьми. Схоже, Гелед дуже цінувала творчість відомого лойгірського драматурґа, раділа нагоді поговорити з ним і не хотіла вражати його самолюбство нищівною критикою.

На той час попередні співрозмовниці майстра Ісґвида порозходилися, щоб не заважати відьмам своєю присутністю. Одна тільки Ґлиніш, скориставшись привілейованим становищем Ейріниної вчительки, залишилась на місці, проте в розмову не втручалася.

Незабаром із приміщення театру вибіг старший адміністратор, якому підлеглі поквапилися доповісти, буцімто дві юні відьми зібралися відвідати сьогоднішню виставу, але чомусь стовбичать під дверима й не заходять до середини. Ейрін пояснила йому, що сталося непорозуміння й вибачилася за завданий клопіт. Своєю чергою, адміністратор перепросив за затримку з доправленням нових афіш до Тах Ерахойду, пообіцяв, що негайно виправить цей недогляд, і таки став умовляти Ейрін та Гелед залишитися на виставу, яка, за його словами, мала бути особливою через участь у ній трьох провідних лойгірських акторів.

Ейрін було б цікаво подивитись, як ці актори впораються зі своїми ролями, маючи лише півдня на їх вивчення, проте зараз вона почувалась дуже втомленою й боялася, що може ще заснути посеред вистави, тому ввічливо, але твердо відмовилася. Зате Гелед не змогла встояти перед такою спокусою, надто ж коли майстер Ісґвид радо погодився скласти їй товариство у відьомській ложі. Також вона запросила приєднатись до них Фіннелу, а Ейрін негайно підтримала її, запевнивши кузину, що не має проти цього жодних заперечень.

— Сьогодні з мене кепська компанія, — пояснила вона. — Оце повечеряю, піду до себе й читатиму якусь книжку, аж поки засну.

— Ну, власне, — нерішуче мовила Фіннела, — я теж не проти повечеряти.

— Повечеряємо в театрі, — сказала Гелед. — Замовимо того-сього і наїмося. Тут подають чудове морозиво. Та й тістечка зовсім непогані.

На цьому Фіннела дозволила себе вмовити. Ейрін побажала подругам приємно провести час, а сама рушила до Тах Ерахойду. Проте через якийсь десяток кроків її нагнала Ґлиніш вер Лейфар.

— Не заперечуєте, якщо піду з вами? — запитала вона.

— Авжеж ні, — відповіла трохи здивована Ейрін. — Я думала, що ви збираєтесь на виставу.