Жінка вигнула спину й потягнулася у сонячному промінні.
– А що має скінчитись? Я хочу жити зараз, а не потім. Я хочу… хочу поїхати звідси. Навіть не знаю куди, але якнайдалі. Ми ж планували медовий місяць. Пам’ятаєш?
Анатолію стало холодно і якось бридко. Медовий. Це літо ніколи не стане таким на смак – без Оксанки.
– Зараз не вийде. Вибач.
Рената міцно затиснула чашку з кавою і відвернулась. Що ж, навіть солодким жінкам час від часу потрібен мед, аби бути такими.
Сьогодні Анатолій довго стояв на ґанку й намагався зрозуміти, куди саме вирушити у пошуках Звіра. Спека радісно кружляла довкола, доводячи місто до стану німого крику. Здавалося, він знав про день загибелі дочки усе, й водночас – абсолютно нічого, оскільки убивця лишався на волі. Лише це мало бодай якийсь сенс. Власне, є лише одна людина, з котрою він ще не розмовляв. Горицвіт. Точно, потрібно їхати у «Хвилю». Рятівна назва – як на це літо.
Вже знайомий будинок виблискував на сонці вікнами, на сходах усміхався хлопчина, з яким вдалося поговорити минулого разу, і щось розповідав товаришу, коли бічним зором помітив гостя.
– Ви знову до нас? Добридень.
– Здрастуй. Віктор Федорович на роботі?
Юнак примружив очі на сонці й кивнув:
– Так. Але не стане розмовляти з приводу вбивств – дістали допити. Тренування проводити нема коли, а у нас скоро змагання. Так що вибачте.
Товариш додав:
– Замучили. Нехай слідчі розбираються. Це їхня справа.
Анатолій підійшов упритул.
– Це МОЯ справа. Пропустіть.
Хлопці розгублено перезирнулись.
– Нам перепаде, що пропустили стороннього.
Анатолій відмахнувся:
– Переживете.
І коли він практично зайшов до будівлі, хтось із хлопців крикнув навздогін:
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Кола на воді» автора Сердюк О.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Присмак зеленого чаю“ на сторінці 12. Приємного читання.