– А я й не підозрював навіть, вже пізніше дізнався. Дивачка.
– Іншої такої не буде.
Біда кивнула, а жінки зникли за порогом будинку. Анатолій залишився у машині, просто сидів й дивився на відчинені вікна квартири четвертого поверху. Там зараз прощалися з минулим, вивільняли біль і залишали спогади. Фіранки на вікнах дитячої раптово підхопив вітер, й вони напнулися, нагадуючи вітрила корабля. Дізнатися б, куди він відпливає, аби наздогнати і встигнути сказати найважливіші слова. Які? Він не знав. Власне, деякі речі і не потрібно знати, їх просто від-чу-ва-ють.
«У мене сьогодні прорвало рану на пальці. Вона зріла кілька останніх днів і так боліла, що не можна було доторкнутись. Я боялась показувати її мамі, бо не хотіла йти до лікарні, аби рану надрізали і звільнили від гною, що там назбирався. Татові я теж нічого не сказала, він учора дзвонив, і ми говорили про зимові канікули. Цього року поїхати кудись разом не вийшло, ми ж тепер не зовсім сім’я, і у кожного свої клопоти. Це як з раною: у кожного болить своє. Але ж колись обов’язково має полегшати. Мені ж полегшало, й палець майже не болить».
Чоловік закрив блокнотик і ще раз подивився на вікна. Вітрил вже не було, вітер вщух, а може, задрімав у ланцюгах спекотного літа. Цікаво, а чи прориваються рани на серці? Та ще й так, аби воно продовжувало битися далі.
Повернувся додому глибоко вночі. Темрява і будинок злилися у щось єдине, химерне й мертве, неначе життя там не могло бути в принципі. Анатолій зіщулився і відкрив двері широко – наскільки зміг, запрошуючи у гості ледь не увесь світ, швидким кроком пройшовся кімнатами першого поверху, увімкнув у кожній світло й поспіхом піднявся нагору. У спальні було тихо, так тихо, що було чути саму тишу. Він обережно провів рукою по ліжку й злякався – пусте. Пішла? Отак просто пішла? Без запитань і відповідей, лишивши по собі темряву?
Відчуття самотності раптом затисло з усіх боків. Анатолію навіть здалося, що він стоїть сам-самісінький не просто посеред пустого будинку, а на всій земній кулі. Один. І так захотілось тепла – живого, дихаючого тепла, без якого наступний вдих просто неможливо зробити. У сусідній кімнаті почулися кроки, двері розчинились, і на світло вийшла солодка жінка, скуйовджена та нервова, однак вона була.
– Ти остаточно глузд втратив? Навіщо будинок догори дном перевертати? Ти ж у ньому не один, принаймні поки що. Я спатиму у кімнаті для гостей. Добраніч. І світло вимкни.
Рената безжально пірнула в темряву, залишаючи у повній самотності маленького наляканого хлопчика, котрий так раптово ожив у ньому. Тепла не дадуть, хіба що дозволять бути поруч. Анатолій вимкнув світло по всьому будинку й навшпиньки зайшов до кімнати для гостей, хвилину слухав, як рівно дихає у темряві солодка жінка, а потім обережно ліг поруч, щоб тепло від її дихання зігрівало обличчя. Так було спокійніше, страх слабшав і поволі зникав, а вже через кілька секунд минув зовсім.
Снився океан і дельфіни у ньому, вони вигулькували з прозорої глибини, іскрили на сонці спинами і знову пірнали у теплу-теплу воду. Десь на горизонті біліли вітрила, красиві-красиві, повні свіжого вітру.
– Тату!
– Таточку!
– Татку!
Голос линув звідусіль і неначе хотів попередити. Чи наздогнати? Наздогнати білі вітрила та іскристі спини дельфінів. Саме так виглядав її рай.
А вранці усі страхи пішли, а може, заснули. Вони ж також мають колись відпочивати? Анатолій лежав у пустому ліжку. З першого поверху долинали скрадливі кроки. Пахло кавою. Ще один ранок. Раптом стало шкода Ренату. Їй і справді тут самотньо. Солодка маленька жінка у величезному будинку – день за днем, доки він ганяється за привидами.
– Доброго ранку, люба.
Жіночі очі пірнули глибоко – намагається прочитати, немов свіжу газету.
– Доброго. Ти сьогодні знову тікаєш?
Прочитала між рядків.
– Мушу. Серденько, я хочу лишитись з тобою. Віриш? Просто… зараз не можу. Зрозумій. Як тільки все закінчиться, ми обов’язково залишимось удвох. Ти і я.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Кола на воді» автора Сердюк О.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Присмак зеленого чаю“ на сторінці 11. Приємного читання.