Розділ «Анна Хома Репетитор»

Умостившись на тролейбусній зупинці якраз навпроти його під’їзду, Андрій з хот-догом та мінералкою заповзявся чатувати на свідка.

Крізь мжичку ледь-ледь просвічувалися розмиті обриси сонця.

Вижити і дочекатись у цьому житті заблуканого світила — о, це майже нереально.

Дні такі настали — не дні, а ліниві вареники: робота до рук не бралася, сиди собі, як пан, і чекай.

Що легше за це? І що важче?

…Отже, „День другий“. Андрій взяв ручку і написав: Пані Марія. Нічого».

Подумав і дописав: «+38,4 градуси Цельсія». Як кажуть медики: вам не здається, що у вас гарячка?

Треба було купити… оте заморське, шипляче, що кинеш у воду, — і одразу стаєш, як редисочка. Чи як огірочок?

Все ж справжні патріоти вибирають рідний аспірин.

«Холод змінився спекою. По аспірин треба йти до аптеки. Задалеко».

— …Вам зрозуміле питання… м-м… Коваль Марія Семенівна?

— Для чого йому адвокат, не розумію?

— Шелепінський Андрій Ігорович підозрюється у скоєнні замаху на життя Дудія Ігора Ва…

— Не МОЖЕ бути! За що?!

— Усі ми хочем про це дізнатися, тому я тут.

— О Боже! Я його бачила… сьогодні зранку. Ні-ні, цього не може бути…

— Так-так, цікаво. І що він хотів від вас?

— Адресу… Заждіть. Покажіть мені спочатку ваші документи.

— Прошу.

— «Центр юридичного захисту»… Ні, Андрій не міг цього зробити…