Розділ «Частина третя Ванда»

Чорний ліс

– Отак от, усі винні?

– Усі, – Пахомов намагався говорити твердо. – Усі. Одні порушували закон. Інші мовчки дивилися, не заважали. Значить, схвалювали. Ви зрозумійте, товаришу Зубов! Місцеве населення обдурене пропагандою фашистів та їхніх посіпак із числа озброєного націоналістичного підпілля! Щоб схилити людей на свій… на наш, на радянський бік, треба показати всі переваги… – комісар запнувся, знову гикнув. – Радянський партизан не бандит і не грабіжник. Кожен із них… із нас… мусив би бути взірцем для наслідування. Ви, Зубов, конкретно ви, як і всі решта, хто воює з ворогом, повинні бути втіленням тих світлих ідеалів, за які наша країна героїчно воює з ворогом. Та звільняє поневолені фашистами народи від навали окупантів.

Маневич легенько стукнув по столу.

– Бач, Зубов! Слухай вухами й мотай собі на вуса. Я не можу красиво казати, як наш комісар. Він чоловік грамотний, на те вчився. Передай іншим, щоб такого більше не робили під час партизанських акцій. Ясно?

– Так точно, ясно.

– Пішов звідси, щоб я тебе більше не бачив. Посидь, подумай над своєю поведінкою. Геть з моїх очей!

Маневич махнув рукою, ніби відганяв набридливу муху.

Зуб повернувся через праве плече, для виду стукнув каблуками. Ступив крок до виходу.

– Стій! – почув за спиною вигук комісара.

Тепер уже нічого не розуміючи, Зубов завмер. Стояти струнко після такого окрику звик ще в’язнем. Та зазвичай перед табірним начальством тягнули чи, навпаки, гнули спини безхребетні «політичні».

Тих, хто сидів за п’ятдесят восьмою статтею, ніхто не вважав людьми: ані адміністрація, ані кримінальники. Кожного могли застрелити, зарізати чи просто скалічити кількома ударами в будь-який момент. Покарання за «ворога народу» майже ніколи нікому не світило, життя їхнє в таборі нічого не коштувало, вони це знали. Тож або накладали на себе руки від гордості, або боялися розгнівати всякого, від кого залежало прожити бодай ще один день.

Так само здригалися від окриків ті, кого називали «мужиками», – сіра маса, учорашні заможні селяни, засуджені за розтрату службовці чи роботяги, котрі сиділи, бо зламали комусь щелепу в п’яній бійці. Терміни суд визначав їм невеликі, тож робили все, щоб зайвий раз нікого з сильних не гнівити.

Але Дмитро Зубов, як усякий злодій та вбивця, котрий себе поважає, без нагальної потреби ні перед ким струнко не ставав. Хай то навіть був сам начальник оперативної частини чи взагалі вище табірне начальство. Між ними існувала негласна угода, і відверта непокора завжди мала під собою серйозний ґрунт.

Саме тому, навчений і поза колючим дротом жити й діяти за тюремними законами, Зуб насторожився, внутрішньо зібрався. Подібні вигуки в момент, коли інцидент нібито вичерпано, причому начальством вищим, ніж той, хто кричить, нічого доброго не віщували.

Завмерши, Зубов дивився перед собою на причинені двері й не спішив повертатися до офіцерів.

– Ти чого, Пахомичу? – почув він сповнений щирого подиву голос Маневича.

– Товаришу командир, і це все? Він може отак вільно йти?

Комісар говорив, піднісши тон, і Зубов вловив у ньому перші нотки п’яної істерики.

– Ти ж провів виховну бесіду, товаришу комісар.

– Я пояснив… хотів пояснити… – Пахомов знову почав плутатися в словах. – Ви ж повинні все це йому сказати. І то ж бесіда, я щодня веду з бійцями подібні розмови. Бачите, не доходить. Ви, як командир, маєте вжити заходів… Не може порушник іти ось так… Його та інших не для розмов же викликають… Під арешт, наприклад…

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Чорний ліс» автора Кокотюха А.А. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Частина третя Ванда“ на сторінці 22. Приємного читання.

Запит на курсову/дипломну

Шукаєте де можна замовити написання дипломної/курсової роботи? Зробіть запит та ми оцінимо вартість і строки виконання роботи.

Введіть ваш номер телефону для зв'язку, в форматі 0505554433
Введіть тут тему своєї роботи