TextBook І він відповідав:
– Ну, що я за чоловік?… Я чоловік…
І вони казали:
– В тебе єврейський стрій, і нема ні пейсів, ні бороди.
І він мовчав. І вони й далі казали:
– Ти, мабуть, дурисвіт?
І злякався злотник, сказав:
– Який я дурисвіт! Я такий же чоловік, як і ви.
І відчепилися від злотника ті люди, і пішли собі далі, і щезли. І коли щезли вони, злотник подумки сказав собі:
– Ой-вей! Вони казали правду, бо мій одяг видасть мене… І мене схоплять, і знайдуть хрест, і скажуть, що я злодій.
І побачив злотник шляхтича з убранням у руках, і зупинив його, і запитав:
– Чи не продасть вельможний пан своє вбрання?
І згодився шляхтич, і продав. І купив злотник убрання гоя, і зняв свій чудовий єврейський стрій, і вдягнувся в стрій гоя, і поїхав, і радів, бо вже був близько до повного затьмарення розуму. І через невеликий відтинок часу в’їхав злотник до якогось дивного містечка, і зустрів людей, що поверталися з костьолу. І дивилися люди на злотника, і оглядали його, і сказали йому:
– Хто ти? Чи не дурисвіт часом, бо в тебе нема ні бороди, ні пейсів, ні довгого капота, ні пантофлів, ні хутряної шапки, і є єврейське обличчя… Хто ти? Чи не дурисвіт часом? А може, злодій і вбивця?…
І сказав їм злотник:
– Ні, не дурисвіт…
І запитали його:
– Чим доведеш слова свої?
І відповідав їм злотник:
– Чим доведу я?
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Антологія української готичної прози. Том 1» автора Винничук Ю.П. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Олександр Тарнавський“ на сторінці 3. Приємного читання.