Розділ «Гвєздослав КРИВАВІ СОНЕТИ»

все ближньому віддати може з дому

душа слов'янська, повна доброти…

Але й словак до батьківського краю

з любов'ю тулиться. Його вівтар —

вершини Татр благословенні — знаю.

Прийнявши сміло наклепів удар,

несу й ні перед ким я не ховаю

подвійного чуття священний дар.

Чи ж не полинула до корогов

мого словацтва зграя соколина?

Чи не страждає? Чи вояцька кпина

не перетворює в троянди кров?

Бо вірує: час рабства одійшов,

передзвонила вже безправ'я днина,

як мова наша гнана, мов тварина,

в бескетті темному шукала схов!

Вітчизні-матері нелюбі чвари —

всім хліба дасть вона, та наверху

ще самолюбства є жахні почвари,

що роблять з неї мачуху лиху;