Розділ «Гвєздослав КРИВАВІ СОНЕТИ»

а до мети біжи з ним: ціль — от-от! —

хто перший, тому ж і вінки лаврові!

Що ж буде? Знаєш, Господи, один,

але Тебе спитатися не смію,

о, Всевидющий — так я розумію —

спит — нерозважливий, дітвацький чин;

Ти відаєш причину всіх причин

і те, що вводиш у всесвітню дію,

возноситься над нашу веремію,

над все, що ми будуємо з цеглин

на цій землі — її печальні діти.

Ти дав їй роль: між зоряних узвиш

служити сонцю, в безвістях летіти,

а нам — найбільшу милість — дивовиж,

нам, червам, дав свободи заповіти.

Чи дав назавжди нам Ти їх? Мовчиш…

Чи кара ця від Тебе нам прийшла

за злочини й надуживання волі,

чи іспитуєш, ніби в людській школі?

Нікчемна мисль — гріховна похвала,