Ту правду, що являє зір для мене?
Де ти майстерності на те взяла,
Щоб і твої найгірші вчинки, мила,
В моїх думках святились, як діла,
Що їх краса невинна сотворила?
Де ти опанувала дивний чин,
Що змушує мене тим більш любити,
Чим більше для ненависті причин
Я знаю — о знаття несамовите!
Чим дужче знаджує мене твій гріх,
Тим я вартніший почувань твоїх.
151
Любов не знає, що таке сумління,
Хоч, звісно, совість — то її дитя:
Спокуснице, мої гріхопадіння —
Ява твого гріховного життя.
Я, зведений з пуття, солодкій хоті
Даю свого єства шляхетний пай;
Тоді сліпа душа плебейській плоті
Наказує: «Бери й перемагай!»
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сонети. Світовий сонет » автора Павличко Д.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Вільям Шекспір СОНЕТИ“ на сторінці 113. Приємного читання.
TextBook