TextBook „Владику, — подумки звернулась до мене Інна. — Допоможи“.
„Як саме?“
„Я намагаюся зазирнути в Леопольдову свідомість. Зараз він уявляє того Ференца, і я хочу перехопити його зоровий образ“.
„Тобі це вдається?“
„Почасти. Але бракує сил… Певніше, ментальної енерґії[5]. Об’єднаймо наші зусилля“.
„Залюбки. Тільки як?“
„Елементарно“ (З цією відповіддю прийшла „картинка“: два серця зливаються в одне).
Як і більшість чоловіків, я радикально інтерпретував цей образ і разом зі своїм варіантом надіслав Інні цілий ряд знаків запитання.
„А бодай тебе! — сказала вона. — Якщо вже не можеш обійтися без фізичного контакту, то поцілуй мене“.
„Гаразд, умовила“.
Наш діалог тривав кілька секунд — у цьому, власне, й полягала одна з переваг безпосереднього обміну думками. Леопольд нічого не запідозрив і тим часом слухняно торочив:
— …густі брови, високе чоло, ніс з горбинкою, загострений профіль… Ага! Ні вусів, ні бороди немає, обличчя завжди гладенько виголене, з широкими вилицями. І взагалі, він схожий на мадяра…
Інна сиділа поруч мене з заплющеними очима. Вираз обличчя зосереджений і напружений. Я обійняв її за талію, також заплющив очі і трохи нахилив голову. Наші вуста зустрілись і злилися в поцілунку.
„Ну, нарешті!…“
Ми й раніше були телепатами, правда, прихованими — тому й не знали, що у хвилини кохання на якийсь час ставали єдиним цілим, істотою з двох особистостей. І тоді наші думки, переживання та відчуття були спільним надбанням. Нам це здавалося цілком природним. А втім, так воно й було.
Я вже не потребував ніяких вказівок від Інни, бо й сам знав, що робити. Це так просто — наснажувати її своєю внутрішньою енерґією, щоб вона могла зазирнути в Леопольдову свідомість.
Нарешті їй це вдалося…
Проте замість очікуваного образу Метрового учня ми побачили порожнечу — холодну, безмежну, неосяжну. Ми відсахнулися, спробували повернутися назад, але якась невідома сила перекрила нам шлях до відступу і штовхнула вперед, до безодні. Ми не втрималися на краю прірви і з мовчазним криком полетіли донизу -
крізь суцільний морок
(що аж різав у вічі)
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Напередодні армагедону» автора Авраменко О.Є. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 2 Знамення долі“ на сторінці 18. Приємного читання.