— То вимкніть захист — і буде зв’язок, — пробурмотів Бруно. — Там же люди непокояться…
Хлопець іронічно посміхнувся.
— Вимкнути захист!.. У тім-то й річ, що ми не можемо його вимкнути. Ось тільки перед вашим приходом трохи втихомирилося, а то ці горгони дихнути не дають. Ви ще їх не знаєте…
— Вже зустрічалися, — мовив Томах. — І уявіть собі, нас потвора не зачепила, зате модуль ваш утоптала в грунт.
Хлопець здивовано глянув на Станіслава.
— Не зачепила? Не може бути!
Рятувальники перезирнулись, і хлопець знітився.
— За модуль не переживайте, — сказав він. — Це просто болванка з пластика, копія… Горгони, як правило, після розправи з модулем зникають. От ми й вигадали їм забавку… А в нас у таборі зараз майже нікого немає. Загін пішов на плато Спокою. Там виявлено багато печер із слідами якихось двоногих істот. Група Шеміса вирушила туди третього дня-і ні слуху ні духу. Ну, Момма й послав усіх на пошуки. Ходімо за мною.
Хлопець завів рятувальників до кімнати, схожої на кают-компанію крейсера: гнуті янтарні стіни з іскрами, стандартні крісла, стіл з чорною матовою поверхнею, величезне вікно віома, пульт відеоселектора під стіною.
У кімнаті було двоє: червонощокий здоровань з руками, як лопати, і сивий, сухорлявий чоловік із зморшкуватим обличчям. Сивий глянув на незнайомців холодно й вивчаюче.
— Рятувальники, — якось несміливо сказав хлопець і відійшов до столу.
— Ось уже кого не ждали! — вигукнув здоровань. — Яким побитом? Та ще й спецсектор до того ж, га?
— Це, очевидно, з приводу ТФ-грами мого заступника? — мовив сивий.
— Так. З приводу ТФ-грами вашого заступника з екоетики Дарія.
У сивого зметнулися вгору брови, а в очах — заклопотаність і цікавість.
— Що ж, гостям раді, проходьте. Я — Ісіро Момма, начальник експедиції “Орла”. Це мій заступник з технічного оснащення груп Кузьма Зотов. — Він глянув на здорованя. — Інженер захисту Влад Гирич, — недбалий кивок у бік хлопця.
Богданов відрекомендував прибульців.
— Чудово. — Момма показав на крісла і сів сам. — Отже, чим вас зацікавило повідомлення Дарія? За яке, між іншим, він одержав прочухана… Наскільки я розумію, з доброго дива УАРС не стане ганяти крейсер у таку далечінь? На чому ви прибули?
— До Етаміна на “Шукачі”, сюди на модулі.
— Модуль повернувся назад?
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Простір неспокою» автора Головачов Василь на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 9 Тріас“ на сторінці 4. Приємного читання.