TextBook Сцена – збитий з дощок дерев’яний поміст шість на три метри. За ним КамАЗ, на якому напнуто великий український прапор. Спершу виступає керівництво: Булатов, Шкіряк, за ними губернатор. Ми стоїмо трохи осторонь.
– Сховайтеся, будь ласка, за КамАЗ, бо тут прострілюється, – попереджає дядя Вася.
А й дійсно, довкруж імпровізованої сцени бачимо ще кілька вантажівок, що перекривають чи то сектори можливого обстрілу, чи то частину далеких лісосмуг.
Перша пісня не зовсім вдається, бо радіомікрофон періодично вимикається.
– Ну от, хотів, як краще, а вийшло, як завжди, – вибачається звукотехнік, встановлюючи на стійці шнуровий мікрофон. – Тут навколо купа різного обладнання, що глушить сигнал. Вибачайте, війна.
Далі все котиться, як треба. Нам починають підспівувати, аплодувати. Трохи праворуч намічається ціла група справжніх фанів, що напам’ять знають усі пісні. На половині виступу повз сцену пролітає гвинтокрил, помахавши нам бортами. Серед публіки овація. За ним з’являються ще три гвинтокрили, пролітають прямо над сценою, заходячи на посадку. Поки машини гуркотять, сідаючи неподалік прямо на поле, влаштовуємо імпровізовану фотосесію та роздаємо диски.
Під’їжджають бензовози. Гвинтокрили заправляються і приймають на борт вантаж. Пілоти, скориставшись нагодою, приєднуються до слухачів.
– А пісня «Путін хуйло» буде сьогодні? – питає один з них.
– У нас нема такої пісні.
– Шкода. Треба написати!
Наприкінці концерту разом співаємо «Слава Україні».
Під час пісні з боку Слов’янська чути вибухи. За кілька кілометрів над лісосмугою з’являється чорна хмара диму.
– Знову третій блокпост обстрілюють, – із жалем хитає головою дядя Вася.
Гвинтокрили здіймаються у повітря і беруть курс на гору Карачун. Через два дні один із них зіб’ють. Загине шість членів екіпажу.
Після концерту бійці повертаються на базу і змінюють тих, хто тільки-но повернувся з вогневих позицій.
– Ну, як там?
– Стріляють, суки, а ми тільки огризаємося…
– Поранені є?
У відповідь солдати міцно стискають зуби і відвертають голови убік. Дві «швидкі» вже мчать до Ізюма.
Порошенківське «перемир’я» триває.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Розрив. Як я став «націонал-фашистом», покинув дружину та сімох дітей » автора Мухарський А. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Відділення друге «Сувора українізація»“ на сторінці 72. Приємного читання.