Розділ «Відділення друге «Сувора українізація»»

Фінал цієї епічної драми вражає! Уявіть собі… м-м-м… Парад Перемоги на Червоній площі. Наші герої, сяючи золотими погонами, у касках, вкритих рясними краплями червневого дощу, стискають у руках осоружні фашистські штандарти. Пліч-о-пліч йдуть вони у залізному строю радянських воїнів-переможців і кидають поганські реліквії до підніжжя Мавзолею. Подальше вшанування відбувається у Георгієвському залі Кремля. Сталін проказує історичний тост «за перемогу руського народа», а потім так злегка підморгує Жукову, Рокоссовському та товаришу Молотову.

Наступний кадр: у потаємній кімнаті, чиї вікна виходять на Червону площу, обпившись вірменського коньяку та трофейної мадери, під портретом вождя світової революції Леніна їбуть один одного всі вищезгадані керівники держави та великі полководці.

Головні герої фільму скромно пестять один одного на невеличкому балкончику, звідки відкривається прекрасний краєвид на храм Василя Блаженного та все Замоскворіччя. Встає сонце. Звучить гімн Радянського Союзу в обробці Елтона Джона.

Серп і молот на червоній зірці починають рухатися у такт музиці, дивно нагадуючи одностатевий половий акт (комп’ютерна графіка). Музика набирає обертів, аж доки цей рух не увінчується апофеозом. Символи пролетарської держави вибухають тисячами зірок, що вкривають собою всю земну кулю, ніби символізуючи невідворотну перемогу содомогоморрської ідеології в усьому світі. Хепі-енд. Фінальні титри! Як вам таке?

– До чого ви все це кажете?

– Я це кажу до того, що тільки сильна і впевнена в собі країна може дозволити собі кепкувати з самої себе. «Горбата гора» – це велика самоіронія, а самоіронія – найвища якість сильної особи, читай держави. Слабкі, брехливі, закомплексовані – ніколи не дозволяють собі глузувати над «святинями». Ось чому в Росії такий фільм неможливий. То ви не сказали, як ставитеся до гей-спільноти. Бо режисер «Горбатої гори» – гей, до того ж китаєць.

– Я дуже прихильно ставлюся, – суворо відказала Примадонна. – Євреї та геї правлять у цьому світі. І це аксіома. Якщо ви хочете чогось досягти у шоу-бізнесі чи кінематографі, не дай вам Боже наїхати на єврейську або гей-спільноту, чи десь перейти їм дорогу. Найзгуртованіших та наймстивіших громад, аніж євреї чи геї, в сучасному світі не існує. І якщо з євреями все більш-менш зрозуміло, то геї – це реальна тоталітарна каста, що її породила так звана сучасна демократія. Все, нам час іти, бо ви, здається, трохи перебрали.

На Малхоланд Драйв ми того вечора не потрапили.

– Десакралізація імперських міфів, руйнування стереотипів, увімкнення демотиваційних механізмів задля зачищення українського медійного простору – ось основне завдання нашого проекту.

Орест Лютий поправляє краватку-метелик і продовжує:

– Бо та гаряча війна, що зараз точиться на півдні й сході, є лише наслідком програшу у війні інформаційній та культурологічній. Цілеспрямований потужний шквал брехні й пропаганди з боку російських медіа призвів до того, що мільйони наших співгромадян люто ненавидять Україну як таку і готові рвати її на шматки в екстазі путінської шовіністичної істерії. Повною мірою доклалися до цих воєнних дій і наші так звані колеги російські артисти. І зокрема ті, хто підписав ганебний лист схвалення дій Путіна по анексії Криму. Роками раніше вони захопили весь український медіа-простір і почувалися тут господарями, тоді як українці мовчки ковтали мегатонни російського лайна у вигляді серіалів, що прославляли ментів, спецназ та десантуру, різних дебілізуючих шоу, шансону, попси та іншої бридоти, продукованої російським шоу-бізнесом.

І тут мене як антрополога дивує феномен російського гендерного націоналізму: мовляв, амерікоси – піндоси, а Європа – Гейропа. Чи то не бачать, чи то не хочуть помічати, що у них тих самих геїв і лесбійок у публічному просторі набагато більше, ніж на Заході. Вочевидь маємо приклад російського когнітивного дисонансу, тобто психічного розладу, що виникає при зіткненні колективної або індивідуальної свідомості із системами суперечливих знань, ідей, фактів, поведінкових стереотипів, – за яких існування одного елемента заперечує існування іншого.

Але досить теоретизувань. У мене для вас приємна новина. Насправді, «Сувора українізація» ще не починалася. Адже зараз прозвучить пісня, яка з певних причин не увійшла до нашого першого альбому, хоч і була написана 2012 року. Занадто багато московітської лайки. Але, часто-густо, іншого способу донести до москалів зміст наших пісень ми не маємо. Тому перед початком пісні прозвучить це, майже японське, хоку:

Зі своїм північним «братом»

Розмовляю тільки матом.

Вибачай, родной народ:

Заїбали, хуй їм в рот!

Орест співає на мотив «Ваше благородіє, гаспажа удача»:

Ваше благородіє, Алла Пугачьова,

Я до вас звертаюся, бо більш нема до кого!