Розділ «Частина II»

— Кого ти випустив?

— Ту дівчину! Вампіра! Я розрив могилу, де вона лежала увесь цей час, і висмикнув кілок з її грудей. А за це вона примусила мене випити своєї крові!

«Збожеволів», раптом подумала вона. Разом з цією думкою Марину охопив жах, та такий, що затремтіли ноги.

Його мозок не витримав, і всі ці кляті історії звели його з розуму. Стефан між тим продовжував:

— Ти ж читала мої записи — там було все про цю дівчину.

Оксану. Я гадав, що все це лише легенди, але вони відчули, коли я з’явився в селі. Я був єдиним, кого вони могли примусити зробити це. І ось тепер вона на волі, а я повністю в її владі, і буду змушений робити все, що вона накаже!

Він зупинився, дивлячись на неї розширеними очима. Марина якусь секунду мовчала. Вона готувалася почути щось страшне, але це… Хитнула головою:

— Стефе, але це ж… Це божевілля! Ти прагнеш переконати мене, що в тому селі живуть вампіри?

— У нас є Біблія? — запитав раптом.

— Так, але…

— Принеси.

Стефан з розпачем дивився на дружину. Врешті вона здалася і, відкинувши рушник, пішла в кімнату. Так, Біблія у них була — їй подарували на одному з виступів якогось іноземного проповідника, на який вона колись випадково потрапила. Відшукавши книгу на переповненій фантастикою полиці, Марина повернулася на кухню і поклала її на столі перед ним. Що ж, побачимо, що він намагається довести.

Він глянув на чорну шкіряну обкладинку з витавруваним на ній золотим розп’яттям, і його обличчя викривила гримаса. Піднявши руку, Стефан промовив:

— Дивись.

Зупинивши пальці над книгою, він прошепотів: «Господи, вибач мені», — а тоді торкнувся зображення хреста. Спалахнуло, і він, скрикнувши, відсмикнув руку. Вона побачила, як від Біблії підіймається сивий димок, а на обкладинці залишилися його відбитки.

— То як? — істерично вигукнув він. — Побачила? Тепер ти мені віриш?

Марина стояла посеред кухні, на якийсь час втративши можливість розмовляти. Вона спробувала взяти його руку, але він вирвався і похитав головою.

— Ні. Не хочу, щоб ти торкалася мене.

— Стефе…

Голова в неї пішла обертом. Невже все це правда? Згадалося все, що вона прочитала в його нотатках, і серце її захололо. Стефан дивився на свої пальці, на яких червоними плямами спухли опіки.