Розділ «Друге наближення»

Налий мені іще портвейну, брат.

Мене кидало по життю немало,

Я чесно сплачував свої борги,

Мені жінки всміхалися, бувало,

І поважали навіть вороги.

Тоді чому, скажи, так мало статися,

Чому пішла, чому зробила так

Та дівчинка, котра в свої шістнадцять

Любила кокс і дорогий табак?

Колись і я піду в туманні далі,

Піду назустріч синім туманам,

Останню папіросу на вокзалі

Віддавши безпритульним пацанам.

Ти станеш клофелінщицею в барі

В портовім місті з чорним маяком

І плакатимеш на нічнім причалі

За кожним вором, кожним моряком.

І ось тоді ти пригадаєш, може,

Усю мою розтрачену любов.

Та я вже зникну в сутінках тривожних