Розділ «Частина друга: Sechtsundfierzig Tagen unter die Sonne»

— А зараз я вам покажу, як посилається енергія ян-цн та які реакції вона викликає. Подивіться, будь ласка, он на ту лаву, — всі подивилися, — й на симпатичну дівчину з татом, який читає.

Не бажаючи підводити мерзотника, я вдавала замішання, дуже виразно вовтузилася, погойдувала ногою, погладжувала стегна й навіть смоктала пальця (за що отримала батьківську репліку, зміст якої цілком вгадується).

Після вистави Аліна обдарувала мене посмішкою Снігової Королеви, але ще не раз по тому поглядала на чуттєву Адору.

За годину я вже сиділа під тентом, уся в опіках, отриманих ще вранці, й грала в карти з Рудою і Зінкою, що дуже доречно спустилася.

Коли мій зад уже відірвався, щоб підійти до Гепарда, який відклав приймача, — на сходах заманячіла татусева біла панамка, і я поквапилася знову сісти. Коли всі сумніви вляглися й можна було знову починати небезпечні маневри — я відчула, що в мене паморочиться голова й болить горло. До того ж, ще й нудило.

Думка про вітрянку, між іншим, невідступно кружляла орбітою моєї свідомості, пульсуючи настирливим нагадуванням.

— Чарівні панянки, з вас тут ніхто часом не знає, як починається вітрянка?

— Прищі вилазять і сверблять, — знизала плечима брутальна Зінка.

— Не боліли, — затишно завовтузилася Руда.

Доросла Марина воліла змовчати.

— А мене нудить. Голова болить трохи. Й горло теж.

— А чого відразу вітрянка? Хіба мало хвороб?

— Є серйозна підозра. Був контакт із інфікованою особою.

— А, може, Сашко знає? — припустила Марина.

— Правильної Ходімо! Пішли! — проспівала Руда, стрімко підхоплюючись.

— Та стривайте ви!

— Е, ні, оце вже точно ні! — мерзотниця схопила мене за ногу й змусила стрибати за своєю абрикосовою спиною кривим і звивистим виродком, аж поки не доправила в такому не дуже естетичному вигляді під ніс їхній Святості. Вони насупилися, але губи зачепила легка усмішечка.

— Ось бачите, пане лікарю, в якому вигляді мене до вас доставили, — сказала я, перебуваючи в стані марень.

«Бачимо-бачимо», — мав би відповісти Альхен, але він, як і раніше, грав роль айсберга, тому промовчав.

А я не йшла.