Розділ «Ім'я друге: те, яке не дозволено вимовляти, або чотирилітерник»

У шостий день місяця Сріблястих Вовків[85] вивідувачі повідомили, що військо Абайки-ябгу перебуває за п’ять фарсагів від Ітхеля. Цього дня до Мелхиседека прийшов посланець Найвищої Ради і сказав йому: «Найвища Рада збирає в ніч із шостого на сьомий день місяця Сріблястих Вовків у залі нарад Зеленої синагоги Великі збори мудреців – Кабат-хак-Кахал. В ім’я Прихованого, ти, син Левія, повинен прийти».

– Так буде, – сказав мій Учитель.

За весь час існування Хазарії Кабат-хак-Кахал скликали тричі – кожного разу у дні смертельної загрози існуванню Імперії Степових Вовків. Я зрозумів, що настав час четвертого скликання. Близько опівночі Мелхиседек одягнув білий вісоновий плащ та амулет Білого озера на срібному ланцюгу, розчесав бороду черепаховим гребінцем і пішов у нічну темряву. Все, що я далі оповім, почув я від Мелхиседека; він не крився.

Зелена синагога є найбільшою з чотирьох синагог Ханбалика. Свою назву вона дістала від малахітового обличкування стін. У підземеллі її ще в часи царя Ханукки була обладнана величезна зала для нарад. Стелю цієї зали підтримує дванадцять шестикутних колон із чорного мармуру заввишки з десять хазарських ліктів. Стіни теж обличковані полірованим малахітом. За кожним із дванадцяти світильників, що освітлюють цей чертог, розташовані срібні дзеркальні плити, що сягають висоти людського зросту. Три золотих трони стоять на мармуровому підвищенні посеред зали – для Великого Кагана з написом на бильці «Шаддай», для царя з написом «Ховар» – «Великий» і для голови Найвищої Ради з написом «Хорайсін» – «Таємний».

Навколо підвищення з тронами розташовані шістдесят дерев’яних ослонів. Це «Хавіла» – коло місць для Обраних. У ніч Кабат-хак-Кахалу п’ятдесят сім ослонів зайняли запрошені. Троє не прийшло.

Рівно опівночі, коли Хавілу було заповнено, слуги вийшли із зали й зачинили грубезні двері. Потім молодші члени Найвищої Ради перевірили стіни зали і не знайшли там інших отворів, окрім вентиляційних. Після ритуалу перевірки стін на трон із написом «Хорайсін» сів рабі Ієгуда. Два інших престоли залишилися порожніми.

Мудреці Хавіли встали, вітаючи голову Хак-Кахалу. Потім вони прочитали три молитви, кожна з яких мала довжину дев’яносто дев’ять слів. При останньому слові третьої молитви одна зі стін зали розсунулась і в глибині відкритого алькова засяяла дванадцятипроменева Зірка Сутності – таємний Істинний Герб Хазарської Імперії.

Щойно три молитви ушкодили демонів та знищили вуха злих сил у підземеллі Зеленої синагоги, а Істинний Герб засяяв над мудрецями Хавіли, рабі Ієгуда почав нараду.

– Страшна небезпека, – сказав голова Найвищої Ради, – нависла над Священним Містом. Ворог Сущого за допомогою чаклунського каменя Око Бау проник у серце Імперії й оволодів волею її військових зверхників. Тепер слуга Ворога з Чорної Вежі веде на місто найбільше військо, яке збиралось будь-коли на півночі ойкумени. Пророцтво про Ґоґа й Маґоґа справджується. Якщо сьогодні, на Кабат-хак-Кахалі, ми помилимося у своїх планах, павучий знак свастики запанує від Карпат до Великого Східного океану. Тож будьмо мудрі, як суддя Гедеон, розважливі, як цар Давид, і наполегливі, як брати Маккавеї.[86] І тоді береги Ітилю ще почують переможні пісні дітей Ізраїлю.

Так сказав рабі Ієгуда й передав слово Цанефу, синові Аарона, начальникові розвідників Раш-Хазарі.

– Ватажок дияволосповідників, – почав Цанеф, – Абайка-ябгу зібрав військо з угрів, гузів і булгар. Є в його війську також народи, імена яких нам невідомі. Це люди з далекої півночі, їздять вони на оленях і воюють кам’яною зброєю. Всього у війську дев’яносто тисяч воїв і ще п’ятдесят тисяч жінок та дітей у кибитках кочовиків. Абайка везе з собою тридцять обложних машин; великі та неоковирні, часто псуються вони. Якби не машини, дияволосповідники вже були б під стінами Саргиша.

– Скільки він має таранів? – спитав Ашк-Келеф.

– Три тарани, – відповів Цанеф. – Один великий, із металевою довбнею, і два малих. Ще дев’ять катапульт невеликої потужності. Стіни Міста витримають. Баліст – вісімнадцять. Для них приготовані запалювальні бомби у глиняних амфорах. По десять бомб на кожну балісту. З усього Абайкового війська найнебезпечніша кіннота угрів, якою командує каган Дьюла, і булгарські піші полки, озброєні залізними мечами. Серед війська є близько двох сотень сатанинських волхвів. Вони везуть отруту для стріл і магічні амулети. За військом женуть незліченні отари овець, коней та оленів. Маючи стільки м’яса, дияволо-сповідники готові тримати облогу більше двох місяців.

Так сказав Цанеф. Ієгуда дав слово Ашк-Келефу, військовому радникові Найвищої Ради. Він єдиний прийшов на збори у військовому обладунку і мав при собі меча:

– У Священному Місті є чотири тисячі арсіїв, з них три тисячі – кіннота. Є двісті варягів, що не підтримали заколот. Але вони ненадійні. У разі потреби ми можемо озброїти ще шість тисяч мешканців міста. Через три дні з Саркелу і Семендеру підійде підкріплення, але не більше трьох тисяч. Цар Ніссі не зможе прибути з головними силами, бо візантійці у Вірменії подвоїли кількість війська і загрожують Семендерові…

Тут підвівся бібліотекар Найвищої Ради рабі Елігу й перервав слово військового радника.

– Відомості про візантійців неточні, – сказав він. – Їх війська готуються до битв з агарянами. Тому новим воєначальником у Вірменії імператор Василій[87] призначив стратопедарха[88] Іоанна, який добре обізнаний з околицями озера Ван. Мені прийшли листи з Ані,[89] в яких надійні люди підтверджують, що візантійці готуються до походу на схід, у землі халіфа. Так само агаряни, знаючи про наміри імператора Василія, не зможуть загрожувати Семендеру до кінця року.

Серед книжників Хавіли зчинився гомін невдоволення. Хтось із мудреців крикнув:

– Ніссі боїться потвори і хоче відсидітись у Семендері!

Деякі із запрошених повставали з ослонів, гомін зробився гучнішим. Тоді з трону неквапно піднявся рабі Ієгуда, зняв з ланцюга табулу першосвященика і підняв її так, що вся Хавіла побачила блиск коштовних каменів.