Биті є. Гоцик

31 грудня 2009 року вранці міцний парубок заливав у стареньку блакитну автівку пальне на автозаправній станції на околиці Теребовлі. Похмуро спостерігав за літнім чолов’ягою — поки бензин лився у бак, вправно тер гумовим шкребком лобове скло.

— Пане, ви з Теребовлі? — запитав.

— Так, — кивнув заправник.

— Саламанів знаєте?

— Так, — повторив чоловік. — Сусіди мої.

— І що за люди?

— Добрі люди, — заправник підозріло зиркнув на Гоцика. — Справу яку до них маєте?

— Передачу. Для Дори… Є у ваших Саламанів донька Дора?

— Е, пане! Де її тепер шукати, ту Дору… На заробітки поїхала.

— Куди? — Гоцик перелякався.

— Галя, жінка Стефана, казала, що до столиці.

— А хіба жінку Саламана Галею звати? — насторожився Гоцик.

— Галею, — кивнув заправник. — Марічка… Перша дружина Стефана — пропала на заробітках кілька років тому. Галя Стефану шукати її помагала. Вона в міліції працює. А потім жити разом стали. Хлопця народили. Добрі люди.

— І де живуть? — одними вустами запитав Гоцик.

— Під горою неподалік ратуші.

Сніг падав. Вибілював біди, та вони пробивалися — чорними гілками голих дерев, круками, облупленими стінами старовинних будинків. Не затьмарювали новорічної радості — кружляла у повітрі, сяяла яскравими кульками на ялинках, лоскотала дітлахам щічки, розливалася смачнющими запахами здоби, — та й не зникали без сліду.

На горі над містом привидом давньої слави височіли замкові руїни. Гоцик завмер, наче Іліїн дім побачив. А поряд дві людські фігури. Ілія. І Ізідора.

Струсив спомини. Роззирнувся — де тут Саламани?! — хоч і не розумів, навіщо пнеться.

— Щоб усе перевірити, — сказав сам собі вголос.

Вправний будиночок нагорі крутого узвозу мав газду. Хазяйська рука скинула сніг з даху, розчистила доріжки, огорожу з металевого профілю поставили геть недавно, старі дерева восени були обрізані ретельно — місце кожного зрізу акуратно пофарбоване зеленою фарбою. А у дворі, що невеличкий шмат його можна було роздивитися крізь кований отвір хвіртки, стояли дитячі санчата і складена колясочка-крісельце. Не брехав заправник…