Вікна навстіж — від моря прохолода. Ніч перемішує тишу зі стрекотінням цвіркунів, тихим шелестом дерев. Море завмерло. Перша ніч… без Гоцика.
Ізідора врешті вдяглася. Довгий до п’ят бавовняний сарафан — білий, укритий дрібними компромісними квіточками, коливається від кожного кроку.
Ілія безпорадно завмер у плетеному кріслі, спостерігає: Ізідора кружляє просторою вітальнею з каміном, топче коров’ячу шкуру, кинуту біля нього. «Ні! — переконує себе подумки. — Нізащо першим не заговорю про Гоцика. Нема його. Щез. Тільки я… Й Ізідора».
Ізідора чує Іліїні думки. Завмирає, дивиться на нього уважно. «Ані слова про нього! Ані слова!» — наказують її очі.
— Корюся… — шепоче Ілія.
— Що?!
Ізідора рвучко подається до Ілії, падає на коліна перед плетеним кріслом, обхоплює його ноги руками, кладе голову на Іліїні коліна.
— Люблю тебе… — шепоче вперто. — Ти мій…
Ілія задихається. Торкається долонею шовковистого чорного волосся, веде по ньому ніжно, тремтливо.
— Розкажи мені… — наказує Ізідора.
— Що? — хрипить, голосу свого не чує.
— Головне…
— Я… кохаю тебе. Безмежно і… назавжди, — слова ллються всупереч наказам і лівої, і правої півкуль Іліїних мізків. — Ти… єдина. Прекрасна… Жадана…
— Добре, — буденно киває Ізідора.
Підхоплюється. Сміється. Куйовдить руками довге чорне волосся, наче струшує з нього залишки Іліїних пестощів. Біжить до сходів. Завмирає біля них. Усім тілом обертається до закляклого у кріслі хлопця.
— Добраніч, Іліє! — вимовляє сухо. Зникає на другому поверсі.
Підлога під кріслом — гойд-гойд. Ілія впивається пальцями в тугу лозу билець, нахиляється вперед, до власних колін. Думок немає. Жодної.
Першу ніч без Гоцика Ілія проведе тут. У плетеному кріслі біля коров’ячої шкури. Без сну. «Тільки б не покинула мене! Тільки б не покинула…» — билося.
Ані жестом, ані раптовим полохливим поглядом Ізідора намагалася не виказати упертого сердечного сподівання: Гоцик обов’язково повернеться. Щоранку легким пір’ячком злітала з другого поверху на кухню. Дзеленчала каструлями-пательнями.
— Ей! Іліє! У нас є салат рокет?
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати « Биті є. Гоцик» автора Люко Дашвар на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „читати“ на сторінці 155. Приємного читання.