Він вийшов, а для Катерини потягнулись хвилини чекання. Та потім, вирішивши, що чекати ще важче, вона поволі одягнулась і спустилася вниз. Із кімнат лунали веселі гучні голоси, коридором вештались незнайомі слуги, але нікого з панів вона не зустріла. А Криштофа вона знайшла в їдальні, де він сидів сам, замислившись і звісивши голову на плече.
Катерина кинулась до нього.
– Щось сталося?
Він зняв на неї очі.
– Ні, просто трішки опорожнив лють і посварився з матір’ю. Не зважай, то в нас звична річ. Вона навезла сюди цілу зграю товаришів свого… м-м… юного коханця… і спокою нам із тобою не бачити. Та то пусте, якось переживемо.
– А… що вона сказала про мене?
– Що я зовсім утратив голову!
– О!
– Але я й справді її втратив. Від кохання до тебе, – низьким голосом признався Криштоф і поглянув так, що в Катерини підкосились ноги. – Поснідаєш зі мною, люба?
– Добре.
– Це буде наш перший подружній сніданок.
Вони тихо й затишно попоїли вдвох, час від часу перериваючись на короткі поцілунки або ж просто всміхаючись одне до одного з ніжністю.
– За нами підглядає дід Тарас, – прошепотіла Катерина, коли Криштоф укотре нахилився до неї, щоб поцілувати. Червону та захмелілу пику діда Довбуша вона побачила, випадково поглянувши на двері.
Криштоф розсміявся.
– Ну то й хай підглядає.
Катерина одхилилась від його усміхнених вуст.
– Так незручно ж.
– Тарасе, – раптом гучно гукнув граф, і за дверима відразу ж щось оглушливо грюкнуло, а потім зробилось зовсім тихо. І вже після того в двері всунулась, блимаючи очиськами, Довбушева пика.
– Кликали, пане?
Криштоф кинув на нього суворий погляд.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Катерина » автора Гнатко Дарина на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Частина друга Графиня“ на сторінці 13. Приємного читання.