Розділ «Частина перша Кріпачка»

– Принесу тобі чого-небудь випити й накажу розігріти води, бо інакше тебе вхопить застуда. Відпочивай.

І він вийшов, зоставивши Катерину у своїх пишних покоях. Вона ще ніколи не бачила нічого подібного до цієї кімнати, що була завбільшки за всю їхню хату. І яке все тут багате, оксамитове, таке не схоже на їхні вбогі меблі з грубого дерева.

Побачивши велике дзеркало, Катерина наважилась підійти до нього, але відразу ж налякано відсахнулась. Господи, на що вона була схожа! Уся брудна, із розпатланою косою, у розірваній сорочці… А пан ще й цілував он як пристрасно.

«Господи, яким, певне, опудалом я йому видалась!»

Вона так і стояла посеред кімнати, не наважуючись бруднити всієї цієї краси, доти, доки не повернувся Криштоф, який тримав у руках пузатий бутель із темною рідиною та два старі келихи.

– Стоїш? – усміхнувся він. Потім поставив бутля на столик, підхопив Катерину на руки й відніс до ліжка.

– Що ви, я ж така брудна, – спробувала заперечити Катерина, але він навіть вухом не повів, усадовив її на білу, неймовірно м’яку постіль, а сам став поряд із нею на коліна. Налив у келих темної рідини з бутля й простягнув їй.

– Пий!

Катерина слухняно випила й одразу закашлялась, коли пекуча рідина обпекла горло. Поглянула налякано на пана, але він тільки всміхнувся.

– Пий повільно, але до дна.

Вона зітхнула й знову відпила цієї гидоти, яка вже не пекла, а лише приємно зігрівала промерзле тіло. Криштоф налив тієї рідини й собі, а потім повільно випив, стоячи перед Катериною навколішки й дивлячись на неї поверх келиха. І чи то від такого його погляду, чи то від випитого, але відчула Катерина, як спалахнули жаром щоки, а по тілу промайнула гаряча хвиля. Очі пана Криштофа немов у відповідь сяйнули чаклунським полум’ям.

– Зараз принесуть воду, – тихо проказав він, не відводячи від неї свого дивного погляду.

Катерина занепокоїлась.

– Воду? Ви будете купатись?

Криштоф усміхнено похитав головою.

– Купатись будеш ти.

– О! – тільки й змогла Катерина, що видихнути, і відчула, що жар, яким горіли щоки, зробився просто нестерпним. Вона мала б здогадатись: перш ніж зробити її своєю коханкою, він одмиє її, таку брудну, бо й так он уже і килим забруднила, і постіль, і сорочку його шовкову. – А де…

Пан хитнув головою в бік одних із дверей.

– Там. Хочеш, пришлю Мотрю допомогти?

Катерина налякано відсахнулась.