– Дякую вам! І… прощавайте!..
Не договорила, захлинулась словами й обернулась, щоб іти, не краяти більше собі серця. Але не ступила й кроку, як сильні Криштофові руки охопили її тонкий стан, а голос, коханий оксамитовий голос пролунав над самим вухом:
– Катарино, ти куди?
Вона ковтнула гірку слину й видихнула:
– Додому. Я не маю вам більше заважати…
Криштоф одним різким рухом обернув її до себе лицем.
– І ти гадаєш, що я дозволю тобі піти?
– Але ж… – спробувала заперечити Катерина, але він приклав до її рота два пальці та рішуче промовив:
– Ти нікуди з цього дому не підеш. Ніколи! Ти лишишся тут назавжди, Катарино, на все життя!
Які жадані, несподівані та пристрасні слова! Катерина вслухалася в них, розуміючи, що саме на них увесь цей час чекало її серце з такою силою. Так, вона залишиться з ним, залишиться байдуже ким, навіть коханкою. Дарма! В очах односельців вона й так уже його коханка, її вже ославлено одним тим поцілунком. Навіть рідний батько ладен вважати її панською коханкою. То й нехай думають, нехай кажуть, а вона побуде щасливою хоч місяць, хоч рік – то неважливо, однак вона нап’ється того щастя по самі вінця свого серця, щоб довіку вистачило. Візьме гріх на душу, але зробить те, чого бажає її серце, а не хтось інший.
– Так, – прошепотіла вона ледь чутно, розуміючи, що цим коротким словом змінює своє життя, яке вже не буде таким, яким було раніше і для якого вона народилась.
Очі Криштофа яскравим сяйвом спалахнули у відповідь, і наступної миті вона опинилася в його міцних обіймах.
– Катарино, щастя моє, – шепотіли поряд тверді чоловічі вуста, і Катерина мліла, відповідаючи на його поцілунок, і лише тихенько зойкнула, коли він підхопив її на руки та поніс туди, у загадкову темряву свого будинку, із якої з’явився кілька хвилин тому.
Увійшовши до великої кімнати на другому поверсі, він обережно опустив її на пухнастий, гарний килим, але Катерина відразу ж підвела на нього налякані очі.
– Ні, пане, я така брудна…
Криштоф махнув рукою.
– Пусте. Мотря завтра відмиє. Відпочинь, а я зараз.
Він попрямував до дверей, але Катерина, налякана величчю та пишністю кімнати, ухопила його за край сорочки.
– Ви куди?
Криштоф м’яко всміхнувся.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Катерина » автора Гнатко Дарина на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Частина перша Кріпачка“ на сторінці 56. Приємного читання.