Розділ «Книга III Шулма»

Певно, Кос віщав шулмусам (і не перший день!) щось подібне – великий Асмохат-та й Ближні Його… Оце удружили! Повернуться ці пророки – я їм такий Шлях покажу!..

Ломака!.. І хто ж слово таке вигадав?! Певно, не сам Уламок… хоча він і не на таке здатний!..

3

До обіду Мої пророки й Ближні не з’являлися – певно, зайняті були; але обід їхня святість (я маю на увазі Коса) пропускати, звісно, не збиралася – і тут усіх чотирьох я й виловив, повернувшись із навчання Куш-тенгрі.

– Отже, Ломака… пророк! – в’їдливо почав я, лоскочучи вістрям трохи розгубленого Уламка. – Пресвітлий Меч і пророк Його, а також Шлях Меча з Шулми в Кабір, він же – рай! Ось, виходить, чому від мене всі Дикі Леза ховаються! А нормально їм пояснити не можна було?! Без пророків із ближніми?!.

– Не можна! – отямившись, несподівано відрізав Дзютте. – Нормально – не можна. Не доросли вони ще – нормально! Не проливати крові – чому? Завжди проливали – і нічого, а тепер раптом не можна?! Ритуали – річ хороша, але навіщо? Заради чого?! Жили без ритуалів – дивись, і зараз проживемо! Ти про це подумав, Єдинороже?!

Я промовчав.

– А так – ніяких «навіщо»! – продовжував тим часом Уламок. Є Пресвітлий Меч – і нехай хто-небудь засумнівається! Вони, загалом, і не сумніваються… І є Ближні Його – бачите, як блищать? Бачите, що вміють? Бачите, як з ними поводяться?! Хочете стати такі ж? Ще б пак – звичайно, хочуть! А якщо хочете – слухайте слова Його, переказані пророком…

– Ломаки! – не витримав я.

Сердитися на Уламка й моїх друзів я вже не міг – тим паче, що, схоже, вони мали рацію.

– Так, Ломаки! – гордо заявив Дзютте, і мені почулася в його голосі навіть якась вразливість, чого раніше за Дзю не спостерігалося. – Мене так місцеві прозвали. І означає це: «Той, хто бачить суть речей». О так, Пресвітлий!

– Той, хто додлубався до суті, – єхидно уточнив Сай, але Дзю не звернув уваги на його репліку.

Ось що значить – пророк… колись він Саєві не змовчав би!

– Терпи, – коротко продзвенів есток, який доти мовчав. – Наступне покоління буде засвоювати ці істини з народження – і вважатиме їх природними й само собою зрозумілими. Вони стануть Звитяжцями – і їм уже не знадобиться Пресвітлий Меч! А поки що терпи!..

– Добре, – задумливо похитав китицею я. – І знаєш що, Дзю – якщо ти тепер Мій пророк, то слухай Слово Пресвітлого!

– Слухаю й корюся, Ваша Однорогосте! – гугняво шурхнув Уламок, і мені одразу полегшало – це був колишній злобливий блазень, для якого я до кінця днів залишуся мішенню для мудрих порад і в’їдливих глузувань.

– …Корися волі Моїй: нехай ті Дикі Леза, які виявляться найзавзятіші в служінні Мені, – нехай вони одержать у нагороду власні імена! І придумаєш їх – ти!

Більшого покарання для своїх послідовників я вигадати не зміг.

4

…Наступні дні були дуже насичені. Ми вчили шамана й училися самі. Куш-тенгрі вже трохи отямився від першого потрясіння й займався спокійно й зосереджено, не забуваючи вчити нас.