Розділ «Книга III Шулма»

Ремесло.

Крок.

Мистецтво.

Крок.

Що далі?

Чи зуміємо ми зробити цей крок? Чи ми вже ступили, самі того не усвідомлюючи?

Ще один крок на Шляху.

На Шляху Меча.

Розділ 24

1

– Дрібку сушеної трави чимук, два очищені корінці сухоросту, півжмені товченої жовтуниці, топлене масло…

– Ти запам’ятав усе з першого разу? – шаман здивовано глянув на Коса. – У тебе хороша пам’ять. Майже як у мене.

– Я не запам’ятав, – у свою чергу здивувався ан-Танья. – Я записав.

І продемонстрував шаманові свої записи.

Слово «записав» Кос вимовив кабірською, оскільки шулмуською його не знав. Як, утім, і я. Але шаман здогадався.

– Записав? – повторив Куш-тенгрі по-кабірськи. – Ось цими значками? Усе, що я казав? Так?

Кос ствердно кивнув.

– Знаки, що розмовляють, – задумливо мовив Неправильний Шаман, почухуючи кінчик свого довгого пташиного носа. – Знаю. У нас теж є. Але інші. Ними не можна записати те, що я казав. Лише найпростіше. П’ять дюжин воїнів пішли в похід. Повернулися три дюжини й ще два. Спалили стійбище маалів. Отаке. Ваші знаки балакучіші від наших. Потім навчиш.

– Навчу, – охоче погодився Кос, а я раптом звернув увагу, що в розмові з шаманом ан-Танья тримається особливо запобігливо й бездоганно чемно. Намагаючись не дивитися в очі.

Що ж, тут я його розумів…