Розділ сьомий Крокодил, левиця та ведмідь

Климові брови знову скочили вгору.

— Хіба мої справи тепер — наші?

— Я ж посвячений в міру скромних сил, — сказав Йозеф. — Тож прошу зважати на мене й надалі. Тим більше, що маю для вас пораду.

— Яку саме?

— Дуже просту. Ви б самі здогадалися рано чи пізно. Та ліпше най би то ся стало раніше. — Шацький прокашлявся. — Мені здається, що краще, ніж гарні приятельки, про панну Агнешку ніхто не розкаже. Повірте мені, вони радо пліткуватимуть із сторонньою особою. Шукати їх навмисне не треба. Всі вони бувають у салонах або — на театральних прем’єрах. Лишається познайомитися з потрібною. Збоку таке знайомство навряд чи викличе підозру. Я вірно кажу, пане Кошовий?

Віко смикнулося.

— Раціональне зерно в цьому є, — погодився Клим. — У всякому разі, щось мені підказує: причини того, що сталося, слід справді пошукати в непублічному житті нашої жертви. А подруги напевне знають деякі таємниці. Хоч це мені не дуже до душі, але доведеться на якийсь час перетворитися на світського лева. І я навіть знаю, яка найближча театральна прем’єра.