Розділ сьомий Крокодил, левиця та ведмідь

Брат пані Естер спився й скінчив своє життя в брудній львівській канаві. У родині Шацьких це був не єдиний подібний прикрий випадок. Тож ясно, чому Естер вболівала за чоловіка та забороняла Йозефу випивати будь-де за межами власного помешкання. Та й то лише на великі свята, коли приходили гості, котрих поважала сама пані Шацька, і — помірно. Кошовий належав до не надто широкого кола тих, до кого вона ставилася приязно, бо з деякого часу вона вважала його своїм героєм. Але це не означало, що Шацькому дозволялося гуляти по кнайпах навіть у Климовому товаристві.

— Ну, підпили ви. З усяким буває. То й що?

— Та мене прорвало тоді, пане Кошовий! Пояснив Естер, чому дозволив собі повернутися в такому вигляді, — мовивши так, Шацький міцно притиснув розчепірену правицю зліва, де серце: — Клянуся вам, небезпечних подробиць не виказав. У деталі не входив. Лиш признався, що на наполегливе прохання людей із поганою репутацією втягнув вас у чергову пригоду.

— Заспокойтеся, Шацький, — гмикнув Клим. — Я готовий пояснити пані Естер, що ви тут не винуваті, у вас просто не було виходу. Все одно, як лаяти поштаря, котрий приніс телеграму про смерть близького родича.

Склавши губи трубочкою, Шацький поцмокав, похитав головою:

— Ви не живете з Естер Шацькою, уродженою Боярською, тридцять два роки. Тому не знаєте її так само добре, як я. На її переконання, вихід у мене був.

— Який, цікаво.

— Піти з цим не до вас, пане Кошовий, а відразу до комісара Віхури.

— З чим?

— Немає значення, — відмахнувся Йозеф. — Для моєї фейгале будь-яке знайомство з криміналом небезпечне. А про будь-які пропозиції, з якими таємно приходять злодії, слід негайно повідомляти поліцію. Тож, як ви розумієте, подробиці мою Естер не переймають. Її обурив сам факт. Вона вважає, що через мене ви опинилися в небезпеці.

Кошовий зітхнув:

— Заспокойте дружину, Шацький. І хай вас так само не мучить совість. Якби посланці Густава Сілезького вийшли до мене напряму, не через вашу голову, це б нічого не поміняло. Такі в них методи, такі підходи. Давайте не посипати голови попелом, а шукати прийнятний вихід. Я однаково між крокодилом і левом. Точніше, левицею. Не забувайте при цьому ведмедя, теж небезпечний для людини хижак.

– І хто ж ці ваші тварини? — нарешті в очах Йозефа вогники зацікавлення змінили занепокоєні.

Кельнер приніс замовлені страви, і Шацький спершу приклався до пивного кухля. Клим же відчув, що зголоднів, тож узявся до м’яса. Здолавши половину шматка, промокнув губи серветкою, склав її, поклав на стіл поруч із собою.

— Почнемо з крокодила. Це — Сілезький. Якщо я відмовлюся приватно з’ясовувати обставини вбивства його молодої і дещо скандальної коханки, мені не позаздриш. Я й сам собі не позаздрю. Більше того: прозвучав прозорий натяк — під загрозою також моя приятелька, пані Бася. Таким чином, погоджуючись, я мимоволі захищаю її здоров’я та честь, якщо взагалі не життя.

Не маючи, що на це відповісти, Шацький кивнув із повним ротом — слухаючи, він одночасно їв, так йому завжди більше смакувало.

— Тепер — левиця. — Кошовий і собі ковтнув пива. — Магда Богданович у даному разі не зацікавлена, щоб я влазив у цю справу. Не тому, що не хоче знати правду. Її цілком влаштовує той убивця панни Агнешки, який зараз сидить у Бригідках, чекаючи на слідство, суд та вирок. Знаючи, як мені часом удається розв’язати деякі справи, пані Магда цілком справедливо боїться — покарання того, хто вбив її добру приятельку, відтягнеться. І, підозрюю, вона може також мати особистий інтерес у тому, аби сторонні на кшталт мене не влазили в чужі секрети. Бо поліція, маючи прекрасного кандидата для лави підсудних, уже точно не пхатиме носів далі.

Шацький знову кивнув. Вже прожував, та хоч як не мав, що на почуте відповісти. Клим ковтнув пива.

— Нарешті — ведмідь. Комісар Марек Віхура. Не хоче випускати з кігтів Густава Сілезького, до якого давно підбирається і який вже тривалий час вислизає від кримінальної поліції. Сам Сілезький довів мені, що в момент убивства Агнелі був далеко від Пекарської. Припустімо, хтось задушив дівчину за його наказом. Та все розбивається об спосіб убивства. Жертва, за словами того ж Віхури, знала вбивцю та довіряла йому безмежно. Це можна застосувати до самого Сілезького. Та навряд чи — до його посіпак, включно зі знайомим вам паном Тимою. Отже, для мене Сілезький — досвідчений чоловік, котрий прийняв якусь, поки що не відому мені гру особи, що годиться йому в доньки. Хоча з того, що я чув про панну Агнелю від вас, Шацький, та нахапався від інших краєм вуха, подібний зв’язок був цілком у її дусі. Навіть стилі.

— Це називається «гратися з вогнем», — нарешті вставив Йозеф, витираючи серветкою масні губи. — Все одно, як гасати автомобілем на великій швидкості міськими вулицями, коли правила тобі то забороняють.