Розділ тринадцятий Муха в окропі

Тепер зупинився Клим.

Йому закортіло схопити Дану в обійми, міцно стиснути, розцілувати, навіть підкинути вгору, і хай люди довкола думають що завгодно.

Вона підказала йому те, що, виявляється, лежало на поверхні. Кошовий зовсім не брав до уваги скривджених, ображених у власних почуттях чоловіків. Хоча б офіцера, здається, за ним заміжня одна з невідомих поки осіб. Зрештою, чоловік Ружени Гошовської — поважна особа, так само міг нацькувати когось на Агнелю, винуватицю його ганьби. Чи навіть сам, пан нівроку огрядний…

— Не треба, — сказав стримано. — Ви зараз дуже допомогли, пані Дано.

— Прошу дуже. Якщо це так, буду тільки рада. До речі, — вона враз стрепенулася, ніби згадала щось важливе. — Ви ж неофіційно допомагаєте поліції, так?

Клим кивнув.

— А вам сказали там?

— Про що?

— Про погрози.

— Погрози?

— Мені Агнеля якось обмовилася, й то незадовго до загибелі — татові погрожують, що скалічать доньку. Чи навіть замордують.

Віко смикнулося.

Кошовий враз побачив себе збоку — кліпає очима, роззявив рота, вираз обличчя — такий, ніби останнім дізнався про те, що вже давно відоме на весь світ. Побоювався, що виглядає аж надто дурнувато.

— Вперше чую.

— Тобто пан Леон із якихось причин не поставив поліцію до відома. Приховав факт. Чому, пане Кошовий? Бачте, запитань більше, ніж відповідей. І не на всі я готова вам відповісти.