Розділ тринадцятий Муха в окропі

– Із Даною Лилик! — переможно заявила Бася, вперши руки в боки. — Я мала б зрозуміти, чому вона вас так зацікавила тоді, на прийнятті! То був єдиний раз, коли ви, пане Кошовий, гарно зіграли! А я піддалася ейфорії після вдалої прем’єри й не надала значення!

— Можеш… гм… можете й далі не надавати значення, — сказав Клим. — Тепер розумію, львівські кумасі пліткують, то їхня улюблена забава. Їхні київські посестри недалеко пішли. Я теж хороший: запросив панну Лилик на побачення в пасаж Міколяша! Туди, де найбільше цікавих очей.

— О! — Бася сплеснула в долоні. — Нарешті сказали правду! Таки було побачення!

— Та не в тому розумінні! — Клим, уже не стримуючись, тупнув ногою. — Я запросив панну Лилик на важливу ділову розмову.

— По справах у вашій конторі?

— Ні. Приватно.

— Чудово. Я слухаю. Про що ви приватно говорили?

Клим зітхнув, витер дрібний піт із чола.

— Пані Басю, розмова на те й приватна, аби сторонні про неї не знали.

— Ось я це й почула! Я вам стороння! Дякую за відвертість, пане Кошовий!

Він не встиг нічого відповісти — Бася, не знімаючи рукавички, відважила йому ляпаса.

— Вчора у вас із Даною Лилик було побачення в пасажі! Сьогодні ваша контора з обіду зачинена! І ви повертаєтесь додому пізно ввечері, думаючи — тут вас чекатимуть, сумуючі й зітхаючи! Ніби нічого не сталося!

— Нічого не сталося!

Бася замахнулася знову, і Кошовий вирішив: із нього досить. Відступивши, машинально спробував загородитися портфелем. Зробив ще гірше — Бася, нагадуючи розлючену дику кішку, махнула рукою, легко вибивши портфель із руки. Він упав, защіпка відійшла. Схопивши за ручку, Клим потягнув його до себе — й фіналом цього трагіфарсу стали вивалені назовні сороміцькі знімки.

— Ах! — зойкнула Бася, розгледівши з висоти свого зросту, що саме Кошовий похапцем почав збирати з підлоги. — Нарешті! Все ясно! Більше ні слова, пане Кошовий! Геть від мене, бо позву поліцая!

Клим мовчки відступив. Бася розчахнула двері, вийшла назовні, дзвінко гукнула двірника. Гнат Бульбаш з’явився, сопучи, за її наказом загріб валізи й потягнув униз. Лишився ридикюль, котрий Бася підхопила сама, пронизала на прощання Кошового презирливим поглядом і, розвернувшись, швидко пішла геть, труснувши рудою гривкою.

Як Клим провів ніч — краще не згадувати. Спав уривками, прикладався до наливки з карафки, та все одно не зміг накликати сну, весь час уявляючи, що саме і в яких фарбах розповідатиме Бася в театрі про порнографічні картинки в портфелі свого тепер уже колишнього коханця. Без них лишався шанс на примирення, але тепер на стосунках поставлено жирний хрест. Ілюзіями Кошовий себе не тішив.

Та чорна смуга не минула — прийшовши в контору із невеличким запізненням, він застав там пана Степана Штефка. Старий нотар давно не вибирався на Шевську, тим більше — о такій порі. Його набурмосений вигляд віщував неприємності, й вони не забарилися.

— Що з вами ся стало, пане Кошовий? — запитав, хижо примруживши очі, Степан Якович.

— Не розумію… Ніби нічого, — промимрив Клим, ляпнувши на додаток: — Здоровий.