Розділ десятий Клуб «Доміно»

— На тілі вбитої виявлено сліди шмагання, свіжі. Про це знає поліція. Знаю я. Широко такі речі, самі розумієте, не розголошуються. Проте в горішній спальні бачимо хлисти й батоги. Шмагали тут? Я переконаний у цьому цілковито, пані Гошовська! Ми знаходимося, без перебільшення, в такому собі кубельці розпусти.

— Ви мораліст, пане Кошовий?

— Жодним чином. Проте є межа, яку не всі здатні переступити. Наприклад, якби я був одруженим і дізнався, що моя дружина з різних причин практикує таке, як зображено на знайдених нами фотографіях, я б не лише почав процес розлучення. Я б звернувся в поліцію, щоб діяльності розпусників поклали край. Небезпека, пані Ружено, погоджуєтесь?

— Не розумію, до чого хилите.

— Спробую пояснити. Говорячи поліцейською мовою, знаряддя вбивства Агнешки Радомської взяте звідси. Таким чином, убивця бував тут. Ви зайшли сюди серед білого дня, відчинивши двері власним ключем. І ви боїтеся викриття. Висновок, — Клим кахикнув, зиркнувши на принишклого Шацького, — аби з цим місцем не було прямо пов’язане вбивство відомої особи, я б гарантував вашу анонімність, пані Гошовська. Поки не дізнаюся, в який спосіб ви можете бути причетною до злочину, подібних гарантій дати не можу. Ваш чоловік ні про що не дізнається. Але тут може опинитися поліція. Конфіскувавши всі фотографії. То як, поговоримо без поліції? Чи…

— Досить!

Вигук прозвучав, як удар батога. Ружена рвучко підвелася, схрестила руки на грудях, виклично глянула на Кошового, як і раніше ігноруючи Шацького.

— Досить, — повторила вже спокійніше. — Я не маю відношення до вбивства Агнелі. Хто міг це зробити, той, кого заарештувала поліція, чи хтось інший, поняття не маю. Але знаю, що Францеві не подобався зв’язок Агнешки з Густавом Сілезьким.

Клим та Йозеф перезирнулися.

— Ви можете розказати спочатку? — запитав Кошовий. — Коли вже ми при цьому…

— Що саме вас цікавить? Як я тут опинилася, звідки в мене ключ чи хто погрожував Агнелі?

— Ви назвали Франца. Припускаю — це той чоловік у плащі й чорному доміно зі знімків. Так?

— Так.

— Хто він?

— Знайомий Агнешки. Де вони здибалися — вона не казала. Одного разу… — Ружена далі повела повільніше, роблячи паузи, старанно добираючи слова: — Розумієте, є різні моменти… Подружнє життя стає прісним, навіть глевким… Чоловік зайнятий службою, діти з нянями, покоївками, вчителями… Часом охоплює нудьга неймовірна… Агнешка була молодшою, та ми були доволі близькі, люди одного кола, одного середовища… Ну, от якось вона запропонувала нові враження, нові відчуття. Так я опинилася тут. Познайомилася з Францом. І Агнешка… На тих фото… Зрозумійте, це гра, розвага, дурість, не знаю…

На очі знову зрадницькі почали навертатися сльози.

— Для чого призначалися фотографії?

— Спершу я не знала, що Франц робив їх. І не лише Франц, вона… Агнеля, виявляється, так само навчилася давати раду фотографічному апарату. Коли показала мені кілька… Господи, як соромно, але… Це збуджує! Розумієте — збуджує, як вам ще пояснити!

Кошовий відчув — жінка знову на межі істерики. Бічним зором помітив: Шацький зашарівся, мов підліток.

— Чому ви далі приходите сюди?