Розділ десятий Клуб «Доміно»

— Не депутат, — відрізала Ружена. — Спеціаліст із правових питань. Втім, ці деталі не грають жодної ролі.

— Ви праві, — погодився Кошовий. — Деталі зайві. Головне, ми визначилися, з ким маємо справу.

— Я нічого не знаю про вас.

— На відміну від пані, нам із колегою нема, від кого ховатися. — Клим посміхнувся кутиком рота. — І особи ми не надто значимі порівняно з вашим чоловіком. Мене звуть Климентій Кошовий, я лише помічник нотаря та управитель контори.

— Можливо, ви чули про пана Кошового, — втрутився Йозеф. — Якщо пан Гошовський правник, він не міг свого часу пропустити його прізвище повз увагу.

Примруживши очі, Ружена легенько торкнулася пучками пальців скроні.

— О, так-так, дещо пригадую, Юзеф говорив. Чекайте, отже ви — той самий пан Кошовий, без чиєї допомоги кілька разів не могла обійтися дирекція поліції Львова?

— З мого боку вважати себе незамінним надто самовпевнено. Але кілька разів я справді допоміг поліції робити свою роботу. Нічого особливого, жодного подвигу, пані Ружено. Це є обов’язок всякого громадянина.

Сказавши так, Клим витримав коротку паузу, щоб почати перебирати на себе ініціативу.

— Добре, що ви згадали поліцію. Пан комісар Марек Віхура — мій особистий знайомий. Не скажу, що близький, родинами ми не дружимо. Але ми знаємо достатньо, аби він послухав мене й захопився деякими цікавинками на другому поверсі. Чи ви, пані Гошовська, нічого не знаєте про маски, батоги, ремені й порнографічні знімки он там?

Кошовий кивнув у бік сходів, що вели на другий поверх. Ружена, всупереч припущенням, не зашарілася. Навпаки, з підкресленим спокоєм скинула пальто, простягнула Шацькому, котрий тут же почепив його на вішак, пройшла повз Клима до зали. Там примостилася у фотелі, заклала ногу на ногу, заговорила діловито:

— Отже, панове, все ж таки нам є, про що говорити. Пане Кошовий, я не знаю вас особисто. З почутого раніше роблю висновок — ви порядна людина. Й не будете, зокрема, користуватися жіночими слабкостями проти самих жінок. Через те вважаю: за себе та свою безпеку можу бути спокійною. Ви не станете тиснути на мене погрозами. Ані ви, ані ваш колєга не викажете мою таємницю панові Гошовському. Я вас вірно зрозуміла?

— Йозеф Шацький, до ваших послуг, — назвався дантист.

Проте жінка пропустила його представлення повз увагу, чекаючи відповіді від Кошового.

— Ви праві, пані Ружено, — визнав Клим. — Я ніколи не дозволю собі такого. Хоча бувають винятки, ви припускаєте?

— Трапляється всяке, — кинула вона. — Що ви маєте на увазі?

— Агнешка Радомська. Її вбито, задушено. Щось мені підказує, вбивця орудував таким самим шкіряним паском, котрих є кілька он там, нагорі, в спальні. Стежите за ходом моїх думок, розумієте, чи треба пояснювати докладніше?

— Ні. Продовжуйте, пане Кошовий.

— Гаразд. Опустимо, як ми з колєгою дізналися про цю віллу. Маємо право на свої маленькі таємниці. Але погодьтеся, тут відбувалися оргії. Їхні учасники збиралися таємно, ще й робили сороміцькі знімки. Можливо, для власного задоволення. А раптом на продаж? Поширення подібних зображень карається законом, тож маємо справу з кримінальним злочином, пані Ружено. Згодні?

Жінка воліла мовчати, і Клим повів далі: