Той чоловік з’явився біля їхньої хати, вже як викопали картоплю. Якову помагала копати й Оленка. Хоч що там у нього — латка на городі, свій пай віддав для обробітку Ольці й Тарасові. Ольці його приблуда тоже помагала. Олька перестала сердитися на дівчину, й відчув Яків — може, розказала Оленка його дочці про себе щось таке, що йому не відважилася.
— Дєд!
Він почув цей голос, мовби здалеку, з минулого, і озирнувся. Але перед ним стояла не Оленка, а молодий чоловік, у джинсах і засмальцьованій курточці, з розпатланим волоссям.
— Доброє утро, дєд, — сказав молодик, і всередині Якова щось тенькнуло.
— Доброго, коли не шуткуєте, — відказав. — Ви-те до кого?
— Да, навєрное, к тебе. Ето ж у тєбя жівйот девочка Альонка?
«Приїхав забирати? — подумав Яків. — Али хто ж він їй?»
Хлопець був блідим, схожим на мерця, що раптом ожив.
Бігали очі-очки, хоч було враження, що він їх намагається не те що сховати, а показати не такими, як є. Упевненішими, чи що? Не блудливими, а... Яків шукав слово і знайшов — погідними. Може, й не годилося, але чомусь прийшло.
— Так єсть у тебя Альона? По глазам віжу — єсть. І врать ти, дєд, відімо, не пріучен.
Хлопець обминув його, ніби Яків був кілком, що стовбичив посеред двору, й направився до хати.
Та Яків теж собі туди пішов.
Ступив і завмер.
Вони стояли навпроти одне одного — хлопець, гість незваний, і Оленка. Хлопчисько блимнув на господаря насторожено і вороже.
— Остав нас, дєд, на пару мінут. Ми давно не відєлісь, поговоріть надо. Ну?
— Про що? — Яків не стримався, щоб спитати, бо вельми вже мулько на душі стало чогось.
— Ну какой ти любознатєльний, однако. І нє вєжлівий.
Хлопець рушив на нього. Та Оленка схопила його за рукав.
— Едик! Не смій, — сказала чи швидше скрикнула. І до Якова: — Ми надворі поговоримо, Якове Платоновичу. Ми... справді довго не бачилися.
Вони вийшли й хвилини потягнулися, довші за години. Яків був уже певен — цей Едик приїхав по Оленку. Приїхав звідки й нащо йому Оленка? З виду, як трясця, не інакше — наркоман. Наркоманисько. Ци не хоче повернути в своє кодло цю порятовану дівчину?
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Століття Якова» автора Лис В.С. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ без назви (7)“ на сторінці 7. Приємного читання.