TextBook — Коли то було?
— У шістдесят п’ятому році...
— Та ж татові тоді було... От жук, наш батечко!
Олька, кажучи те, ще й приойкувала. Чути було Якову, як раптом на долівку вода полилася.
— Ой, ну я розтяпа, — скрикнула Ольга.
— Я зараз витру, — Вікторія.
— Я сама...
Зашурхотіла шматина. Ольга, чути було, носом потягла повітря, шморгнула.
— А мамі твеї скіко тоді було?
— Тридцять п’ять. Тридцять шостий ішов...
— Розведена була ци замужем? — О, Яків добре знав цю інтонацію доччиної цікавості.
— Вона в мене взагалі-то...
Чулося, що новоявленій його доньці нелегко вимовляти слова.
— Взагалі-то мама в мене... Вона була «синьою панчохою»...
— Як то? — здивувалася Олька.
— А так, Олю, що в науці сиділа... Раз, у студентські роки як обпеклася, то... Душа наче заморозилася... Вчила студентів, статті писала... А тоді...
Яків не зміг стримати зітхання. Олька те почула.
— Вам щось подати, тату?
Яків не відповів. Збагнув — тре’ мовчати. Від почутого щось млосно стало.
— Спить, — сказала Олька зовсім біля нього, а тоді тихіше, до лікарки звертаючись: — Ходімо, на дворі пуговоримо.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Століття Якова» автора Лис В.С. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ без назви (11)“ на сторінці 8. Приємного читання.