– Ну, нехай хоч би так… А батька мого звуть по-справжньому: Пилип Орлик.
– Пі-ліп Ор-лі… Ор-лик?..
– Ні, ім'я в нас… у козацької нації, як називає це месьє Вольтер, вимовляється по-іншому: не Пі-ліп, а Пи-лип.
– Пи-лип Ор-лік… Ор-лик?
– Так. Дуже тішусь тим, що нарешті почув з вуст іноземця наші козацькі імена.
– Я теж дуже радий, шевальє Гри-го-рій Ор-лик, дуже радий! – життєрадісно скрикнув гість і додав так само життєрадісно: – Знаєте, після цього вашого мовного уроку я вже й себе відчуваю бодай трішечки приналежним до вашого дивного народу.
– Я теж дуже щасливий від цього, – трохи прохолодно мовив шевальє. І гість потішився цими прохолодними нотками у його голосі: ні, все-таки нічого він не зрозумів…
От і добре. Нехай буде так.
Достатньою мірою задоволені враженнями від першого знайомства, господар та гість увійшли до палацу крізь парадні двері, завбачливо прочинені двома лакеями.
* * *Дзвінко дзенькнули карафи, й вино потекло до високих келихів з богемського скла, доки не заповнило їх по самісінькі вінця. Виконавши свою роботу, служники відступили на крок і завмерли позаду стільців господаря та його гостя.
– Ваше здоров'я, шановний графе Сен-Жермен!
– Ваше здоров'я, дорогий шевальє Орлик!
Повільно, аби просмажувати чудовий букет, господар випив келих до дна. Зате гість зробив один-єдиний ковток та одразу ж поставив недопитий келих на стіл.
– Хіба вам не сподобалось вино, графе? – мовив шевальє Орлик розчарованим тоном.
– Навпаки: воно просто чудове.
– Найкраще, що зберегається в моєму палаці саме для найдорожчих гостей. А ви для мене не просто дорогий гість, а двічі дорогий.
– Чому так?..
– Оскільки ви, по-перше, друг дуже й дуже шанованого мною месьє Вольтера, а по-друге – бо спеціально прибули сюди, аби докладніше ознайомитися з історією козацтва.
– О, так – вашої дивної нації…
– Так от, шановний мій графе, маю зауважити, що справжні козаки кажуть: коли п'ють за чиєсь здоров'я, випивають чарку до дна. Інакше, мовляв, рештки, що лишаються на дні чарки після побажань здоров'я, – це міра хвороб, яка впаде на того, за кого виголошено тост. Ці стіни є свідком, що я не брешу!
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Помститися імператору» автора Литовченко Т.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Глава 8 Орлине гніздо“ на сторінці 7. Приємного читання.