Розділ «Глава 8 Орлине гніздо»

– Щиро дякую, графе!

Вони церемонно вклонились один одному.

– Дозвольте запросити вашу світлість до замку!

– Будь ласка.

Вони пройшли повз служників та повільно попрямували широкою піщаною доріжкою до головного входу, після чого челядники господаря кинулись допомагати челядникам гостя знімати багаж з карети, а потім понесли його до палацу боковими стежками.

– Ви не заперечуєте стосовно легкого обіду, графе? Адже ви, мабуть, притомились та зголодніли у дорозі.

– Чи прочитали ви мого листа, графе? – у свою чергу спитав гість.

– Звісно, так.

– Але ж я писав, що завжди дотримуюсь дієти…

– Обід буде зовсім легким!

– Графе, графе!..

– Отже, ви відмовляєтесь?

Вони зупинилися на півдорозі до замку, і знов їхні напружені погляди схрестились. «Е-е-ет, йому пальця до рота не клади», – подумав гість та розсміявся якомога невимушеніше:

– Ну що ви, графе! Просто нехай ваші люди покажуть моєму кухареві, де тут у вас кухня, – і за годину ми пообідаємо разом.

– Тільки кожен за власним меню?

– Так.

– А продукти у вас теж свої?

– Ви натякаєте, нібито я гребую вашими продуктами?

– Ні-ні, що ви! – господар ковзнув швидким поглядом по обличчю гостя. – Просто чув, нібито ви багато подорожували, у тому числі на Схід. А східний звичай забороняє їсти будь-що у домі ворога…

– Можу вас заспокоїти, графе: я із задоволенням дізнаюсь, чи смачна ваша вівсянка, а також наскільки вгодовані курчата бігають у вашому пташнику. І вашого, графе, червоного вина ми також вип'ємо удвох – за знайомство.