Розділ без назви (2)

Хай вам привид біди

Не розбýдить сторожі…

Із задимлених чорних ровів

Вам націлені в груди

Змії напханих туго лузгою із гречки кишок…

— Заспокойся, менше з тим,

Споруджу високий тин,

Спи, стулюй мертві вічка,

На скрипці колискова-нічка, —

Не треба свічки…

Анічичирк… До кого хоч озвися,

Ніхто, ніхто не піде звідси…

Вагон, іще вагон — мов Іродові таці,

Стрічаються і шлють гудки вітань…

Чи тішить світ кривава ця ілюмінація? —

Та я, немов задимлений ліхтар,

Немовби дзвін,

Йду сам-один

Збуди́ть з кровопролиття,

Розбурхати, звеліти: