Припорошать, нарешті, грошима…
Щоб, може, світило
Про нас поспитало
І нам присвітило…
Посеред вічно сліпучого світу
Двори занехаяні
В плачах безпросвітних…
В них занурений світ, наче привид стоверстий,
Чуха спину об сонце й прокляттями хрестить:
— Щось свербить, щось смердить мені, браття
і сестри!
Дзвін розбитої шиби — заміна оркестру,
Витріщаймось на море крізь пустку віконця:
— Диво! Диво! Спокуса! Затьмарення сонця!..
І полудневе сонце із пробитої циці
Кров біблійного мору ллє на юрмища всі ці.
І картає цю купу, засмальцьовану хмару:
— Хто розтяв мені серце?
Хто загоїть, попестить?
Чи ковчегу, заблуклому в повені сліз,
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Купа » автора Маркіш П.Д. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ без назви (2)“ на сторінці 24. Приємного читання.