Розділ без назви (2)

І дудлять кров п’янку і мозок — чорний опік…

Гей, приводом зелених свят годилось би

                         мій спів обрати,

Горою Божий заповіт вщент не розтрощено

                             допоки!..

Дві пташки хрестять їм роти, та мови заборóни

Їм сповивають язики у каяття без меж…

І хилять голови до них в зірковій піні крони…

О горо ворожнеч! З тарелі, що вгорі,

               ти злизуєш сукровиці блавати,

Кішками блукачі поміж нічних пожеж,

Між знавіснілих пик юрби, що їй на Боже

                        і людське плювати!..

Кривавий Бог, скажений танцюрист,

Паланням дзвону кличе до розплати, —

У Вавилон, у другої Голгофи зміст!..

О небожителю, у купі гною

Нарівні Ти зі мною,

Залізом так прип’ятий,

Як віспою цвяхів ми до бруківки міст…