— Навіть краще, аніж вони. Тому ти зараз тут, любий мій онучку, сину землі неврів. Бо літати можна по- різному. Тобі точно сподобається. Ось побачиш.
І коли ритуальний вогонь у ямках майже догорів, свічки в долонях Рожаниці згасли, веселощі та радісні сміхи почали стихати, світ неврів густою теплою завісою накрив дощ. Він був рівний та спокійний, рясний та чистий, наче жива вода в незайманому джерелі.
Перун та Перуниця завершили свій небесний танок та опустилися на землю.
Птаха посміхнулася Остапу і заговорила:
— Для того щоб почули твою молитву, потрібна віра. Не маючи її в серці, не варто навіть приступати. Це те саме, що черпати воду з пересохлої криниці. Наповни її живою водою, впусти у своє серце віру!
— А що таке віра, Учителько Птахо? — запитував швидше тому, що мав переконатися ще раз у тому, що відчувало його серце.
— Віра, хлопчику, — озвався Перун, — це вміння бачити далі, аніж той, хто не вірить. Бо коли зникає віра, то помирає й любов.
— Що більше віри, то більше в тобі життя! — промовив хлопець.
Птаха з Перуном перезирнулися. Цей хлопчина ніколи не був простим, а тепер і поготів. Світ неврів відкривав його душу, наповнював її світлом та вірою.
А дощ усе падав і падав. Живий, рясний, спокійний.
Неври поспіхом розходилися по хатах. Птаха з Посолонем заховалися під кроною старого дуба, що ріс неподалік. Вони розмовляли. А Мирослад поволік додому замученого і сердитого Дужа. Той відмовився сам іти, істерично миркав, що заблукає, оскільки темно і він навмання не знайде дороги. І обов’язково втрапить у лапи до хижаків. І ті його загризуть. І він бідолашка загине. А Мирослада звинуватять у його смерті. Дуж ще щось там бурмотів про силу помсти його матері, але того вже майже ніхто не чув, бо Мирослад сердито волочив того до своєї хижі.
І тільки Перун залишався стояти на своєму місці, підставивши обличчя щедрому дощу. Остап наче заворожений дивився на чоловіка, який перед Ритуалом зізнався усім присутнім безсмертним, що є батьком Птахи. Чи раділа з того знання Птаха? Сумною здалася Остапу, бо після почутого і не плакала, і не сміялася. Мабуть, уже знала. Чому ж Перун раніше не визнав свого батьківства? Остапові хотілося про це запитати в бога. Як і про інше спитати. Чи знає той, як воно — зростати без батька? Навіщо він приховував правду аж так довго? Такою донькою можна тільки пишатися.
Остап уважно вдивлявся в лице бога, наче в ньому він мав отримати відповіді на свої запитання. Обличчям бога текла небесна вода. Плечі Перуна час від часу здригалися, наче від холоду. Але ж було геть не зимно, дощ лився теплий і ніч стояла погідна та гожа. Перун плакав. Остапові стало жаль старого бога. Діяв у той момент імпульсивно, підбіг до чоловіка, пригорнувся до нього. Той не очікував такого, бо вдихнув важко, поклав свої великі руки на спину хлопчини і прошепотів, напевне, сам до себе:
— Тобі видніше, батьку. Я скоряюсь!
7. Перейти себе
Нічний Ритуал та велика віра вкупі зі щирою молитвою смертних та безсмертних сотворили неймовірне. Праліс за ніч ожив. А може, то небесний вогонь допоміг чи сила живої води, яка в ту ніч рясно лилася з неба? Та яке це мало значення! Світ неврів загоював рани, швидко відновлювався і продовжував свій життєвий цикл.
Остап з Дужем залишилися у світі неврів. Решта безсмертних, крім Мирослада, повернулися туди, де вони були потрібніші. Уже півроку минуло з тої пам’ятної ночі, і геть ніхто ані з Яровороту, ані з інших світів поки не навідався у світ Білих Вурдалаків бодай у гості. Отже, зі світом неврів усе гаразд і він не потребує лікування.
Дуж залишився мешкати в хаті Мирослада, Остап перебрався до школи. З Дужем вони майже не бачилися. Коли Остап запитував Учителя про Дужа та успіхи того в навчанні, той сердито супився і трохи роздратовано відповідав:
— Ну, живий твій Дуж! Живий та здоровий!
— Та я про інше, Учителю, розмірковую! Чи не йде часом Дуж чужою дорогою? Хіба це добре — займати чуже місце? — Остап не залишав надії, що таки віднайде потрібні слова та переконає власного діда відправити Дужа додому.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Зворотний бік світів» автора Корній Дара на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Дара Корній Зворотний бік світів “ на сторінці 30. Приємного читання.