Розділ «Володимир Арєнєв Душниця»

Жоден критик не відповів на головне запитання: як одна й та сама людина може одночасно писати вірші і стріляти в людей?

Матеріалів було аж надто багато: на три або чотири проекти про трьох чи чотирьох різних людей, що за якимось безглуздим збігом мали одне й те саме ім'я, одне й те саме тіло. Як вони співіснували разом? Котрий із них був справжнім, головним?

Про кого Сашкові писати?

— Знайшов на кого орієнтуватися, — скривився Лебідь. — Що взагалі ці критики розуміють? Вони ж паразити: самі нічого не можуть, от і брешуть про чуже. Забий. Тобі у школі бракує всієї цієї фігні? «У пізній творчості Олдсміта переважають занепадницькі тенденції…» — Він гмикнув і потягся за новим печивом. Процитував: — «Якби нікчемну думку, наче гріш, могли би позичати, вже б напевно багатіїв у світі розвелося. І гріш тоді б знецінився, як дурість, а мудрість би нарешті цінували».

— Коротше, — буркнув Сашко. Лебедєва тирада викликала якісь примарні, але наче важливі ідеї. Надто примарні, щоб їх сформулювати. — Що порадиш?

— Порозпитуй у тих, хто знав його особисто.

— Ну я знав… а користі?

— Ти — це ти. Особа упереджена, і взагалі… А інші — то ж інша справа. — Лебідь захрумкотів печивом, сьорбнув чаю. — Слухай-но, Турухтуне, ти ж зараз солдатиків геть чисто закинув? Позич на тиждень, га? Хочу залудити епічне бойовище. А може, і приєднаєшся?

Сашко похитав головою.

— Пробач.

— Ну, тоді просто позич…

— Деню, я їх продав.

— Що-о-о?! Ти здурів, Турухтуне?

Сашко стенув плечима і долив чаю.

— Усіх?! Правда?!!

— Не всіх. Фронтирників, спецназ і гвардійців.

— На кіно, — здогадавшись, похмуро сказав Лебідь. — Альфредо, блін, Щиродушний.

Сашко не став його виправляти: не на кіно, на концерт «Химерного дона». На кіно йому поки вистачало кишенькових.

— Оце відколов!.. — Лебідь глянув так, ніби одночасно шкодував і заздрив. — А мені мати відмовила: без нових обійдешся, і так складати нема куди. — Він ухопив верхній, найбільший мандарин, і почав чистити. — Слухай-но, а може, не варто тобі заморочуватися? Ну, з дідом. Для школи накатай без закидонів. Як усі пишуть. А вже потім для себе…

— Теж ідея, — сказав Сашко, щоб закрити тему.