Розділ «Частина I Вістове»

За кілька хвилин гості розбрідаються квартирою: хтось гопкає на м’якій канапі, хтось причаровано визирає з вікна на центральну вулицю — авжеж, переважно за вікном геть зовсім не такі пейзажі. Четверо чільників прямують на кухню, аби підготувати нехитрий наїдок.

— А давайте чогось гарячого, — просить Ярка, позираючи на закоцюблу Катрусю. — Бо коли Смерть завтра шмарклі підбиратиме, несолідно буде, ні?

— Глінтвейн! — пропонує господар. — Є вино, та і мед знайдеться!

Михайло роззирається, тоді дістає з шафки пару пляшок.

— Ти би крила зняв, — перепиняє Влад. — Або дай краще я! Гріх янголу закалатанку гріти!

— Гріх — це доручати пляшку цигану! — відказує Михайло.

Хлопці перезираються і регочуть.

— На ось, краще, апельсини поріж! — пропонує янгол, дістаючи торбинку, тоді позирає помисливо. — Гляди, я рахую! Один!

Апельсин сонячним зайчиком перепурхує від Михайла до Влада.

— Один? — підморгнувши по-циганськи, дивується той. — Та хіба ж я, панотче, один? Маю жонку, маю діти, а діти голодні, а жона — вередлива!

Влад спритно ховає апельсин за пазуху.

— А що маю робити? Дайте ще, бо задушить!

— Два! — регочучи, Михайло відправляє в політ другий апельсин.

— Два ока маю, два вуха маю, а роти — чотири! Як то їх прогодуєш! — скиглить циган, ховаючи здобич.

— Три! — злітає чергова подача.

— А так-таки-так, три дні не їв, панотче, — бідкається Влад. — І жона не їла, і діти не їли, а тільки плакали! А дайте…

— А нема, — суворо відказує янгол. — Бог трійцю любить.

— Бо скнара-ааа! — плаче циган, тоді штовхає янгола в плече. Той відповідає дружнім стусаном, від якого розсипаються поцуплені апельсини. Обидва сміються, перезирнувшись, наче змовники, і беруться підбирати розсипане.

Ярка стежить за цією невеличкою кухонною виставою, неначе причарована. Тепла хвиля здіймається в її серці — які вони… які прекрасні, обоє! З нею Михайло інший, ніжніший, абощо, а от із другом — ну просто тобі півник-задирака! Це смішне змагання, зичливе хлоп’яче буцання — його нема і бути не може в її житті, хіба от, як чуже засвідчити. Хай і кумедний, але прояв мужності не може не тішити, надто ж в людині коханій; Ярка всміхається потайки, милуючись — а так, ними обома.

Приготувавши вина та гору гарячих канапок, герої перебираються до вітальні; за столом не вистачає місця для всього гурту, тож господар стелить скатертину просто на барвистий килим, і компанія влаштовується довкруж, наче ватага волоцюг — на узбіччі. За мить опускається на приблуд благодать і затишок; Ірод присувається ближче до Смерті, Чортик тягає в Пастушків з тарілки смажений сир, Балтазар втовкмачує Цигану облудність усякої ворожби.