Розділ «Том другий ЧУРИХ»

— 0, ваша світлосте! Ваш ніс — надбання вітчизни!

— Що скаже Тихий Трибунал? — обернувся Конрад до вігіли.

— Тихий Трибунал цікавиться: мускат і мускатель — це не одне й те саме?

Барон став схожий на незайманку, якій запропонували голій проїхати верхи вулицями Реттії. І не заради порятунку батьківщини, а за смішні гроші.

— Генрієтто, ти ганьбиш мене в присутності сторонніх! Мускат — вино лікерне, зріле, з тонами троянди, меду й цитрона! А в мускателі є домішки винограду інших сортів, він на третину кисліший, і аромат слабший… Але, зауважу, букет мускатів за тривалої витримки погіршується; що ж до мускателів…

— Тихий Трибунал, — перебила Анрі натхненного оратора, — простий і доступний. Тихий Трибунал каже «так» мускателю.

Не в змозі сперечатися з очевидним, барон скрушно розвів руками.

— Отже, мускатель для дами, і скляночку рому…

— Дванадцятирічний золотий «Претіозо»! — просяяв Трепчик. — Носом не похвалюся, але пам’ять, знаєте, ще зубата! Агов, Гастоне…

Незабаром, з келихами в руках, вони пройшли до центру зали.

— …Номочко, припини їсти очима капітана Штернблада! Він може тебе неправильно зрозуміти…

— Ох, Андреа, мені так подобається, коли ти ревнуєш!

— А мені не подобається…

— Скажи, любий, а ти міг би зурочити капітана раніше, ніж він відріже тобі що-небудь? Ні, не перевіряй, я просто так, теоретично…

Вони чудово виглядали поруч: мужній широкоплечий Мускулюс, чия статура якнайкраще підходила до прізвища, і ставна повногруда красуня Наама: сині озера очей, пухнасті вії, щоки ледь побризкані ластовинням — і руса коса до пояса. Малефік заради свята скинув свою вічну куртку — лазуровий із золотим гаптуванням каптан Андреа чудово гармоніював із сильно декольтованою сукнею некромантки, вишитою по ліфу дрібними перлами.

— Добридень, пане барон!

— Анрі, ви неперевершена!

— Пані Шавазі! Кажуть, ви перебралися з Чуриха до Реттії?

— О, так! Між іншим, завдяки Андреа і вам, пані Кукіль.

— Мені?