TextBook Але все дарма.
Крепундія билася на шиї другим серцем. Поспішала насолодитися биттям, перш ніж замовкнути. Був тому провиною сам Рене з його любовною лихоманкою, чи щось інше — але круговорот буття-привида всередині медальйона з’їхав з уторованої колії. Заморожений, зациклений час зрушив з місця, втрачаючи хвилину за хвилиною. Виток за витком Хендрика Землич наближалася до смерті, відстроченої невідомим чарівником.
І Рене Кугут прийняв рішення.
CAPUT XXIII
«ОСЬ І ДЕНЬ МИНУВ, ОСЬ І РІК, І ЩЕ БІЛЬШ — ЧАС ЗБИРАТЬ ІМЕНА ТА КАМІННЯ…»
Горбань замовк. Якусь хвилину Конрад вслуховувався в передсвітанкову тишу. Далекий хор жаб та дзвін комарні лише підкреслювали безмовність, що оточила людей. Далі барон помітив, що профос напружено втупився кудись за спину гросмейстера. Вицвіла сутінь розпадалася на тіні-обманки, після безсонної ночі мерехтіло в очах. Не втямиш, що криється в сутіні: дерево? Стовп? Дрейгур? Людина? Привид?!
Фон Шмуц кліпнув і побачив.
Спершись на стовбур самотньої вільхи, за двадцять кроків від веранди стояла Марія Форзац. Біля ніг жінки мармуровим сфінксом застиг Лю. Собака не ворушився.
— Здрастуй, Маріє.
— Здрастуй, Климе.
— Як Кристофер?
Голос профоса був мертвотно-спокійний.
— Йому краще. Він спить. Я вийшла на прогулянку…
Застигла маска обличчя Марії загрожувала піти тріщинами, обсипатися, оголюючи сховані до часу риси. Так обсипається шар фарби, відкриваючи під безневинним пейзажем давнє зображення демона. Барон майже фізично відчув, яких зусиль коштує жінці її самовладання. Тримати в покорі дракона, здатного розірвати темницю на клапті — це було б неможливо, якби не стягла Марія своє серце обручами, стократ міцнішими за сім печатей Тихого Трибуналу.
Профос ступив уперед. Собака встав назустріч, тихо загарчав. Колишній бойовий маг зупинився, підняв руку — немов для пасу — але відразу опустив.
— Ти чула.
— Так.
— Ти впізнала мене.
— Зараз мені здається: я впізнала тебе ще там, у готелі. Втім, це не має значення.
Скупі, ламкі слова облітали, як листя восени. Двоє уникали дивитися одне одному в очі. Незримі чари діялися між ними. Висока Наука, мистецтво блокації, мана, антимана, час і простір — усі чари світу були тут ні до чого.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Обитель героїв» автора Олді Г.Л. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Том другий ЧУРИХ“ на сторінці 116. Приємного читання.