TextBook — …крисюк місцевий підкочувався. Десятину вимагав.
— Коли?
— Та щойно.
— Ну?
— Його пан один віднадив. Здоровий такий. Я-а-ак припечатав з правої!
— А крисюк?
— Хвоста між ноги, і дьору…
— Так йому і треба! З цією мерзотою інакше не можна!
— Он, он, дивися!..
— Хто? Крисюк?!
— Та ні! Той добродій, здоровий…
«Здоровий добродій» зволили виходити гвинтовими сходами із крамниці майстра Ан’ярхотепа. На світ з’явився спершу капелюх, потім голова, широченні плечі під курткою… Віслюк голосно заіржав, вимагаючи частування й похвали. Гіббус знав, що чесно заробив і те, й інше.
— Ясного дня, пане малефіку. Вибачте, ми не були представлені одне одному. Генрієтта Кукіль, вігіла Тихого Трибуналу.
— Радий знайомству.
Нічого схожого на радість на грубуватому обличчі Андреа Мускулюса не позначилося. Скоріше, навпаки. А в голосі пролунало відверте глузування. Правий був Месроп. Нас тут не люблять.
Цей бичок — не містрис Форзац. Будемо брати бичка за роги.
— Я прошу вас посприяти слідству.
— Я давно не під слідством, пані. Чистий, аки агнець.
Мускулюс зловтішно посміхнувся краєчком рота.
— Мені це відомо, пане. Якщо бажаєте, можу ще раз вибачитися від імені Трибуналу.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Обитель героїв» автора Олді Г.Л. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Том перший РЕТТІЯ“ на сторінці 91. Приємного читання.